Данська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Данська мова
dansk
Поширення данської мови:    Мова більшості   Мова меншості
Поширення данської мови:
   Мова більшості
   Мова меншості
Поширена в: Данія Данія

Ґренландія Ґренландія
Фарерські острови Фарерські острови
Ісландія Ісландія
Швеція Швеція
Німеччина Німеччина (Шлезвіг-Гольштайн)

Регіон: Європа, Північна Америка
Носії: 5,5 млн.
Класифікація: Індоєвропейська
 Германська
  Північногерманська (скандинавська)
   Східноскандинавська
Офіційний статус
Державна: Данія
Офіційна: Данія, Європейський союз, Німечина (мова меншини)
Регулює: Комітет з данської мови (Данія)
Коди мови
ISO 639-1 da
ISO 639-2 dan
SIL DAN

Да́нська або датська[1] мо́ва (дан. dansk) — мова данців, одна з скандинавських мов. Поширена в переважно в Данії і північній Німеччині. Загальне число мовців — близько 5,7 млн осіб. Для позначення сучасної данської мови (з 1920 року) використовують термін nudansk.

Класифікація[ред.ред. код]

Вивчай данську баннер в Фленсбурзі, Німеччина

Данська мова належить до північногерманської, або скандинавської, підгілки германської гілки індо-європейської мовної сім'ї, в яку крім данської входять шведська, норвезька, ісландська та фарерська мови. Серед скандинавських данську, разом з норвезькою та шведською відносять до континентальних на противагу острівним — ісландській та фарерській. Відмінними ознаками континентальних мов є спрощення системи відмінювання слів та значна роль запозичень в словотворенні. Носії континентальних скандинавських мов відносно легко розуміють один-одного як при усному спілкуванні так і письмово.

Історія[ред.ред. код]

Як і шведська, норвезька, фарерська та ісландська, данська мова походить від скандинавської мови, рунічні написи якою датуються 3 століттям н. е. В епоху вікінгів (бл. 800-1050 рр.) в мові відбулися значні зміни. Вони привели до появи відмінностей між східноскандинавськими, від яких і утворилися датська, шведська, і західноскандинавськими діалектами, з яких утворились норвезька нюноршк, фарерська та ісландська мови.

В історії данської мови виділяють три періоди: загальноскандинавська мова-основа (3-9 ст.), давньоданська мова (9-16 ст.) і новоданська мова (з 16 ст.), що включає сучасну данську мову (20 ст.).

Шведський мовознавець Еліас Вессен писав, що «з історичної точки зору всі скандинавські говірки представляли собою одну мову, що змінювалась географічно». У 9 ст. з загальноскандинавської мови-основи виділилися три гілки, одна з яких і утворила власне данську мову, але до початку 13 ст. всі скандинавські говірки називалися їх носіями «наша мова» або позначалися назвою dönsk tunga, яке було дано контактуючими з південним краєм Скандинавії саксами. Лише з початку 13 ст. стосовно до західноскандинавських норвезької та ісландської стало вживатися назва norrøn tunga або norrønt mál, самоназва шведської мови зустрічається вперше лише в 14 ст..

Виокремлення данської мови[ред.ред. код]

Перша сторінка Codex Holmiensis, 1350 рік

У 9-10 ст. почали з'являтися особливості, що відрізняють данську мову від інших скандинавських мов: частина дифтонгів перейшла в монофтонги (10 ст.); інтервокальні глухі смичні p, t, k перейшли в дзвінкі спіранти (b, d, g), фрикативні. (т. зв. «данський перебій приголосних», 12-13 ст.); зникла довгота приголосних; з'явився поштовх («Stød» характерна особливість данської вимови), який замінив музичний наголос (12-13 ст.); чотирьохвідмінкова система відмінювання була замінена двовідмінковою (називний і родовий), причому пізніше майже зник і родовий; трьородова система поступилася місцем двородовій; зникло відмінювання дієслова за особами; словниковий склад поповнився запозиченими словами, особливо з нижньонімецького мови (13-14 ст.). У результаті Реформації розширилася сфера застосування данської мови, і це дуже вплинуло на його розвиток. Зникає зміна дієслова за числами, закріплюється сучасний порядок слів, розвивається синтаксис складного речення, поповнюється словниковий склад, у тому числі за рахунок запозичень з німецької, англійської та французької мов. Як в норвезькому ріксмолі і в середньоанглійській, в данській відбувся збіг всіх кінцевих голосних в одному -е, в результаті чого сучасна данська морфологія спростилася майже до рівня англійської. Як і в інших споріднених їй мовах (за винятком ісландської), особливо сильний вплив датський мова зазнала з боку нижньонімецької мови. З усіх скандинавських мов данська найбільшою мірою схильна до інновацій: всі зміни відбувалися в ній раніше і глибше, ніж в інших мовах.

Найдавніші пам'ятки данською мовою[ред.ред. код]

Найдавніші пам'ятки данської мови, написані молодшими рунами, відносяться до 9 ст. Найстаршими пам'ятками латиницею є обласні закони: «Skånske Lov» (1203-22 рр.) «Skånsk Kirkelov», «Valdemars sjaellandske Lov», «Absalons sjaellandske Kirkelov», «Jyske Lov» (1241), "Samling af gamle danske Love ". В 1495 році вийшла перша друкована книга датською мовою. Деяке оновлення данської мови повела за собою Реформація. Видатним пам'ятником мови цієї епохи є переклад Біблії («Christian III's Bibel»), зроблений зеландською говіркою, яка з цих пір і стає панівною в країні як для звичайної розмовної, так і для літературної мови. Інший видатний пам'ятник данської мови середини 16 століття — переклад «Historia Danica» Саксона Граматика. 16 століття було епохою нового занепаду данської мови, так як мовою вчених та літераторів була латина, а вищих сфер суспільства — німецька і почасти французька мова. З небагатьох літературних діячів цієї епохи, які працювали над розробкою і вдосконаленням рідної мови, відомі Андерс Арребо, К.Бордінг, Томас Кінго (пом. 1703) і Педер Сюв (дан. Peder Syv). На початку 18 століття наступив підйом, ключове місце в якому належить Людвігу Гольбергу (1684-1704), що створив літературну данську мову. Важливу роль у розвитку літературної мови зіграли філософ Ейльшоу, редактор журналу «Spectator» Єнсен Шнедорф, поети І. Г. Вессель (1742-85), І. Евальд (1743-81), І. Баггесен (1764-1826), А. Еленшлегер (1779-1850).

Протягом усього XVIII і XIX століть розвивалося рух за очищення данської мови від варваризмів, які замінялися рівнозначним словом, взятими із загальноскандинавської мови, близьких мов і данських народних говірок.

Поширення[ред.ред. код]

Мапа данських діалектів

Данська мова є за офіційною в Данії та однією з офіційних у Ґренландії й на Фарерах. Раніше данською говорили також у Швеції — в областях Сконе , Блекінге і Халланд (до 1658), в Норвегії (приблизно з 1550 до 1814); як друга мова датська використовувалася в Ісландії, на Фарерських островах і в Гренландії. Данською й досі багато читають у всіх згаданих областях, хоча тільки дві останніх з них як і раніше є частиною Данського Королівства. У 1991 5 млн. 100 тис. чоловік говорили данською в Данії, і, згідно з данською статистикою, 60 тис. чоловік говорили данською в землі Шлезвіг-Гольштейн; на Фарерських островах налічується 47 тис. жителів, що говорять данською.

Діалекти[ред.ред. код]

Данська мова включає в себе значну кількість місцевих діалектів, які поділяють на три зони:

  • Острівні:
    • зеландський
    • фюнський
    • діалекти південноданських островів
  • Західноданські (Ютські):
  • Східні

Межі діалектів розмиті. Деяку важкість для розуміння іншими являють собою віддалені діалекти Ютландії та Борнхольма.

Соціолінгвістичні відомості[ред.ред. код]

Данська мова — національна, державна та офіційна мова Данії. Данською мовою щодня виходить 2 млн газет, щороку видається 10 тис. як оригінальних так і перекладених книг. З 7250 годин телетрансляцій на рік половину складають програми данського виробництва, інші подаються з обов'язковими данськими субтитрами.

На Фарерських островах та Гренландії данська мова має рівноправний статус з фарерською та гренландською мовами відповідно. І в Гренландії і на Фарерах данська мова є обов'язковим предметом вивчення в школах. Місцеві газети публікують матеріали данською мовою.

В Ісландії данська мова традиційно вивчається як перша іноземна. Використовується як засіб міжнародного спілкування з носіями інших скандинавських мов.

В ЄС данська мова є однією з офіційних.

Письмо[ред.ред. код]

Докладніше: Данська абетка

В основі данської абетки лежить латиниця. У данській мові є 29 букв. Особливими літерами вважаються Ææ, Øø, Åå. Букви Qq, Ww, Zz трапляються лише в іноземних словах.

Букви алфавіту Назви букв
Аа а'
Bb be'
Cc se'
Dd de'
Ee e'
Ff εf
Gg ge'
Hh hɔ'
Ii i'
Jj jɔð
Kk kʰɔ'
Ll εl
Mm εm
Nn εn
Oo o'
Pp pʰe'
Qq kʰu'
Rr εɹ
Ss εs
Tt tʰe'
Uu u'
Vv ve'
Ww dɔbəldve'
Xx εgs
Yy y'
Zz sεd
Ææ ε'
Øø ø'
Åå ɔ'

Приклад[ред.ред. код]

«Заповіт» Т.Шевченка данською мовою (переклав Сергій Халіпов)

TESTAMENTET
Når jeg går fra denne verden
I en grav begrav mig
Pa en steppe bred og mægtig
I mit land Ukrajna,
For at jeg de høje bjerge
Dale og vindmøller,
Kan klart se og høre
Hvordan Dnjepr brøler
Først når Sorte Hav modtager
Blodet af alle fjender
Fra Ukrajna… dør jeg.
Dale, sletter, bjerge
Alt forlader jeg og farer
Op til selve Gud jeg.
Bed til Gud… men indtil da
Kender ingen Gud jeg
Så begrav mig og gør oprør,
Lænkerne riv sønder
Dræb de onde fjender jeres
Og bliv frie bønder.
Når der blir en ny familie
Hvor alle fri kan være
Glem nu ej til mig at skænke
Milde ord og kære.

(Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Від староукраїнської назви Данії — Датчина.

Посилання[ред.ред. код]