Харківське (Бєлгородська область)
| село Харківське | |
|---|---|
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Бєлгородська область |
| Муніципальний район | Ровенський район |
| Поселення | Харківське |
| Код ЗКАТУ: | 14250848001 |
| Код ЗКТМО: | 14650448101 |
| Основні дані | |
| Населення | 584 чол.(2010) |
| Поштовий індекс | 309757 |
| Географічні координати: | 50°12′ пн. ш. 39°02′ сх. д. / 50.200° пн. ш. 39.033° сх. д.Координати: 50°12′ пн. ш. 39°02′ сх. д. / 50.200° пн. ш. 39.033° сх. д. |
| Мапа | |
  Харківське | |
|
| |
Харківське — село у Ровенському районі Білгородської області Росії. Адміністративний центр Харківського сільського поселення .
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване в південно-східній частині Білгородської області, за 28,9 км на північний схід по прямій від Ровенек, районного центру.
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка села знайдена у ревізських казках у 1796 році[1].
Слобода Харківське належала графу Шереметєву.
У 1859 році — Бірюцького повіту «слобода володарська Харківська при вершині Щечиного яру», «з правого боку великого поштового тракту від міста Бірюча до міста Острогозька» — церква православна.
У 1900 році у волосній слободі Харківської «при Щучому ярі» — 981,1 десятини земельного наділу, церква, 2 громадські будівлі, земська школа і школа грамотності, 2 олійні заводи, 5 вітряків, 2 дріб'язкові та винні крамниці, 2 ярмарки у рік.
В 1903 зі слободи був призваний на службу в армію майбутній маршал Радянського Союзу (1935) С. М. Будьонний[2] .
З 1935 року село Харківське у Радянському районі — центр Харківської сільради .
У 1930-х роках у селі з матеріалів зламаної церкви почали будувати шкільний будинок. Будівництво йшло повільно та його зупинила Німецько-радянська війна. А після війни недобудовану школу розібрали та перевезли до райцентру — села Радянське (Шелякине), де у війну було зруйновано будівлю райвиконкому .
У другій половині 1950-х років Харківська сільрада залишалася найбільшою в Радянському районі: села Грузське, Калініченкове, Копанки, Мар'ївка, хутори та селища Друга Олександрівка, Іванівка, Калашніков, Первомайська, Сергіївка, Ситників та Соколи.
У квітні 1961 року Радянський район було скасовано, а Харківську сільраду переведено до складу Ровенського району.
На початку 1970-х років до сільради входили села Грузське, Маслівка та хутір Максименкове та селище Сергіївка.
1974 року в селі Харківському відкрилася восьмирічна школа, наступного року вона стала середньою.
1997 року село Харківське у Рівненському районі стало центром Харківського сільського округу, до якого входять також село Маслівка та хутір Максименкове.
У 2010 році село Харківське — центр Харківського сільського поселення (2 села та хутір) Ровенського району[2] .
Населення[ред. | ред. код]
У 1859 році в слободі Харківської враховано 124 двори, 1002 мешканців (483 чоловіки, 519 жінок).
1900 року у волосній слободі Харківській — 138 дворів, 916 мешканців (493 чоловіки, 423 жінки).
За даними переписів населення у селі Харківському на 17 січня 1979 року — 557 мешканців, на 12 січня 1989 року — 678 (318 чоловіків, 360 жінок), на 1 січня 1994 року — 243 господарства та 746 мешканців.
У 1997 році в Харківському враховано 244 подвір'я, 733 жителі, у 1999 році — 721 житель, у 2001 році — 690[2].
| Чисельність населення | |
|---|---|
| 2002[3] | 2010[4] |
| 634 | ↘584 |
Інфраструктура[ред. | ред. код]
На початку 1990-х років Харківське залишалося центром колгоспу «Дружба» (1992 року — 334 колгоспники), зайнятого рослинництвом та тваринництвом. Станом на 1995 рік у селі — АТЗТ «Дружба», поштове відділення, дільнична лікарня, Будинок культури, середня школа[2] .
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Историческая справка | Харьковское сельское поселение. harkovskoe.rovenkiadm.ru. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
- ↑ а б в г с. Харьковское Ровеньского района. beluezd.ru. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Белгородская область. 15. Численность неселения городских и сельских населённых пунктов. Архів оригіналу (PDF) за 15 серпня 2013. Процитовано 15 серпня 2013.
Література[ред. | ред. код]
- Осиків Б. І. Села білгородські. Енциклопедичне видання/Бєлгород: Константа 2012.
