Церква Сан-Джорджо-дей-Гречі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Сан-Джорджо-дей-Гречі
Координати: 45°26′07″ пн. ш. 12°20′41″ сх. д. / 45.4353056° пн. ш. 12.3448083° сх. д. / 45.4353056; 12.3448083
Тип споруди церква
Розташування ІталіяВенеція
Архітектор Sante Lombardod
Початок будівництва 1530
Кінець будівництва 1530
Будівельна система камінь
Стиль Архітектура Відродження
Належність Православна церква
Єпархія Італійська митрополія
Оригінальна назва італ. chiesa di San Giorgio dei Greci
Епонім Юрій (Георгій) Змієборець
Присвячення Юрій (Георгій) Змієборець
Вебсайт ortodossia.it/w/index.php?option=com_content&view=article&id=22:chiesa-cattedrale-di-san-giorgio-dei-greci&catid=41:i-vicariato-venezia2&lang=it
Церква Сан-Джорджо-дей-Гречі. Карта розташування: Італія
Церква Сан-Джорджо-дей-Гречі
Церква Сан-Джорджо-дей-Гречі (Італія)
Мапа
CMNS: Церква Сан-Джорджо-дей-Гречі у Вікісховищі

Церква Сан-Джорджо-дей-Гречі (італ. San Giorgio dei Greci) — церква у Венеції, в районі Кастелло.

Відомості[ред. | ред. код]

Церква була побудована у 1530 році після заснування грецької колонії у Венеції. На відміну від більшості церков, храм Грецький православний. Відомо, що в період 1697—1708 років у храмі був священиком діяч Новогрецького Просвітництва Мефодіос Антракітіс.

Дзвіниця церкви нахилена. Фрески створили майстри критської школи Михайло Дамаскін та Еммануїл Тзанес.

Братство святого мученика Христова Георгія[ред. | ред. код]

1498 року у Венеції православні греки заснували Скуолу Святого Миколая (італ. Scuola de San Nicolò dei Greci).

Згодом при церкві діяла православна «венецька братія» Братства святого мученика Христова Георгія. Відомо, що у XVII сторіччі до нього входили як греки, так й українці, які у ту добу перебували у Венеції. Серед братчиків були поет Яків Седовський, доктор філософії Григорій Кирницький та інші.[1]

На емблемі братства був зображений святий Георгій на коні, який убиває списом змія.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Студинський К. Три панегірики XVII століття // ЗНТШ. — 1896. — Т. 12. — Кн. 4. — С. 3-5, 19-22 (за нумерацією у збірнику — с. 45-47, 61-64)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Manno, Antonio (2004). The Rizzoli Art Guides (ред.). The Treasures of Venice. New York: Rizzoli International Publications. с. pages 256–257. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)