Цирк Нерона
Цирк Нерона (лат. Circus Neronis) — циркова арена у Стародавньому Римі у садах Агриппіни, на території теперішньго Ватикану. Повна назва Цир Гая і Нерона (лат. Circus Gai et Neronis). Також відомий як цирк Калігули або Ватиканський цирк (лат. circus Vaticanus).
Розпочато будівництво за часи імператора Калігулою як приватний іподром для колесничних змагань. Завершено за часів імператора Клавдія. В подальшому служив улюбленим місцем для спортивних змагань і оргій імператорів Клавдія і Нерона. Останній в цирку у 65 році здійснив перші страти християн, зокрема ймовірно тут було страчено апостола Петра.
Перестав використовуватися у середині II ст., коли територія була розділена і передана в оренду приватним особам для будівництва гробниць, що належать некрополю.
У IV ст. північна сторона цирку була зруйнована, щоб звільнити місце для першої базиліки Св. Петра. Південна стіна і два найпівденніших рядки колон церкви були побудовані на трьох паралельних північних стінах цирку. У V ст. на частині спіни цирку було зведено два мавзолею, зокрема гробниця дружини імператора Гонорія — Марії. Один з цих мавзолеїв був зруйнований близько 1530 року, але другий простояв до XVIII ст.
Якісь залишки цирку ще було зберігалися в XV і XVI ст. У XVII ст. коли будувався новий собор Св. Петра, руїни описав Дж. Грімальді, замітки якого збереглися в кількох рукописних копіях. У спогадах Санте Бартолі зафіксовано, що коли Олександр VII будував ліве крило колонади Берніні та лівий фонтан, над дверима була виявлена гробниця з барельєфом, що представляє сцену шлюбу.
Зведено в садах Агриппіни на Ватиканських полях. На північ паралельно проходила вія Корнелія.
Ось цирку проходила зі сходу на захід, і точка старту (carceres) перебувала в східному кінці, ближче до Тибру. З боків від неї несиметрично розташовувалися дві башти. Згідно Грімальді, ширина цирку становила 90 м, довжина 161 м. Втім сучасні дослідники вважають, що цирк був довшим — 500
На спіні (серединний бар'єрі) Калігула поставив обеліск, що вивіз з єгипетського Геліополя.
- André Thévenet, Les courses de chars à Rome et à Byzance, in Historia n°304, 1977
- Antonio Pinelli et Maria Beltramini, La Basilica di San Pietro in Vaticano, Franco Cosimo Panini, 2000, p. 253