Гонорій (римський імператор)

Гонорій
Flavius Placidus Valentinianus
Імператор
Початок правління:	17 січня 395 р.
Кінець правління:	15 серпня 423 р.
Попередник:	Феодосій І
Наступник:	Іоанн
Дата народження:	9 вересня 384(0384-09-09)
Місце народження:	Константинополь
Країна:	Римської імперії
Дата смерті:	15 серпня 423(0423-08-15) (38 років)
Місце смерті:	Равенна
Поховання	Базиліка Святого Петра (IV—XVI століття)
Батько:	Феодосій І

Гонорій (лат. Flavius Honorius Augustus; 9 вересня 384, Константинополь  — 15 серпня 423, Равенна) — імператор Західної Римської (Гесперійської) імперії з 395 по 423 рік.

Походження

Гонорій був сином імператора Феодосія І та його першої дружини Елії Флацілли. Він мав брата Аркадія — пізніше імператора Східної Римської імперії. У віці 14 років його одружують на Марії, доньці Серени і magister militum Стиліхона. Після її смерті одружується вдруге на її ж молодшій сестрі Терманції. Однак вона має сумну долю як і її сестра — її виганяють з імператорського палацу після страти її батька Стиліхона та наприкінці 408 — початку 409 притягують до суду за розпорядженням римського сенату.

Ще за життя батька у січні 393 року, як реакцію на узурпацію влади Євгенієм, Гонорія призначено співімператором. Після смерті Феодосія І він успадкував владу над західною частиною Римської імперії — Гесперією, що за його правління перетворилася на самостійну державу. Щоправда, деякі заходи Гонорій здійснював разом із братом — правителем східної імперії, зокрема зберігся їхній спільний едикт про покарання контрабандистів, які продавали сіль за ціною нижчої від державної.

Правління

У 397 році Аркадій відмовився заплатити військам свого вестготського васала — Аларіха. Вестготи відповіли спустошенням провінцій сходу. По декількох військових сутичках між військами Стиліхона та вестготами прийшли до примирення. Однак вестготи пішли далі — до Гесперії, яка мала вже військові сутички з варварами у Галії та Британії. У 402 р. Стиліхону вдалося розбити війська Аларіха у північній Італії. Однак вже у 405 році знову велика група варварів за командуванням Родогайса знову увірвалася до Італії. Їх вигнали за допомогою гунів. Однак тиск зростав і кордон по Рейну не витримав. У 406 році багато народів і груп перейшли Рейн і заполонили провінції Галії та Іспанії в яких влада частково перейшла також до узурпаторів. Британія була втрачена повністю. У 407 там проголосили імператором Костянтина III який потім перейшов у Галію. У 411 його переможено і вбито. Далі відбувались узурпації влади Йовіном у Галлії, Максімом у Іспанії — які проте тривали недовго.

Слабкість імператора та напади вестготів та вандалів сприяли розпаду Гесперії. У 408 Гонорій відмовив Аларіху в мирній угоді. Той вчиняє облогу Риму. Рим платить величезну данину і Аларіх відступає. У 409 Аларіх знову оточує Рим, аж поки римський сенат не призначає нового Цезаря — Пріска Атала. який призначає Аларіха командиром військ. Аларіх захотів собі ще в управління й провінцію Африка, у чому йому було відмовлено. Тоді у 410 році війська Аларіха захоплюють та плюндрують Рим.

Хоча Рим і впав, Гонорій з Равенни і далі не погоджується на мир з Аларіхом. Аларіх планує напад на північну Африку, однак скоро помирає. Його наступник Атаульф переходить з вестготами на південь Галлії. Після його смерті у 415 році вестготи більше не становлять загрози і визнаються римлянами як федерати.

У 408 році Гонорій наближає до себе успішного військового командира — пізніше співімператора Констанція III, який знищив узурпаторів у Іспанії та Галлії. У 414 його призначають консулом, потім нагороджують його почесним титулом патріція і у 417 він нодружується із сестрою Гонорія — Галлою Плацідією. У цілому займав посаду консула 3 рази у 414, 417 та 420 роках. У 418 році переселяє вестготів, в той час вже союзників Риму проти вандалів, аланів та свебів, до південної Італії. 8 лютого 421 року Гонорій призначає його Августом та співімператором.

Гонорій помирає 15 серпня 423 у Равенні. Наступником стає його племінник Валентиніан III, син сестри Гонорія — Галли Плацидії.

Посилання

• Ralph W. Mathisen: Біографія у De Imperatoribus Romanis [Архівовано 2 травня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)