Гонорій (римський імператор)
| Гонорій | |
|---|---|
| Flavius Placidus Valentinianus | |
 | |
| Імператор | |
| Початок правління: | 17 січня 395 р. |
| Кінець правління: | 15 серпня 423 р. |
|
| |
| Попередник: | Феодосій І |
| Наступник: | Іоанн |
|
| |
| Дата народження: | 9 вересня 384 |
| Місце народження: | Константинополь |
| Країна: | Римської імперії |
| Дата смерті: | 15 серпня 423 (38 років) |
| Місце смерті: | Равенна |
| Батько: | Феодосій І |
Гонорій (лат. Flavius Honorius Augustus; 9 вересня 384, Константинополь — 15 серпня 423, Равенна) — імператор Західної Римської (Гесперійської) імперії з 395 по 423 рік.
Походження[ред. | ред. код]
Гонорій був сином імператора Феодосія І та його першої дружини Елії Флацілли. Він мав брата Аркадія — пізніше імператора Східної Римської імперії. У віці 14 років його одружують на Марії, доньці Серени і magister militum Стиліхона. Після її смерті одружується вдруге на її ж молодшій сестрі Терманції. Однак вона має сумну долю як і її сестра — її виганяють з імператорського палацу після страти її батька Стиліхона та наприкінці 408 — початку 409 притягують до суду за розпорядженням римського сенату.
Ще за життя батька у січні 393 року, як реакцію на узурпацію влади Євгенієм, Гонорія призначено співімператором. Після смерті Феодосія І він успадкував владу над західною частиною Римської імперії — Гесперією, що за його правління перетворилася на самостійну державу.
Правління[ред. | ред. код]
У 397 році східний імператор Аркадій відмовився заплатити військам свого вестготського васала — Аларіха. Вестготи відповіли спустошенням провінцій сходу. По декількох військових сутичках між військами Стиліхона та вестготами прийшли до примирення. Однак вестготи пішли далі — до Гесперії, яка мала вже військові сутички з варварами у Галії та Британії. У 402 р. Стиліхону вдалося розбити війська Аларіха у північній Італії. Однак вже у 405 році знову велика група варварів за командуванням Родогайса знову увірвалася до Італії. Їх вигнали за допомогою гунів. Однак тиск зростав і кордон по Рейну не витримав. У 406 році багато народів і груп перейшли Рейн і заполонили провінції Галії та Іспанії в яких влада частково перейшла також до узурпаторів. Британія була втрачена повністю. У 407 там проголосили імператором Костянтина III який потім перейшов у Галію. У 411 його переможено і вбито. Далі відбувались узурпації влади Йовіном у Галлії, Максімом у Іспанії — які проте тривали недовго.
Слабкість імператора та напади вестготів та вандалів сприяли розпаду Гесперії. У 408 Гонорій відмовив Аларіху в мирній угоді. Той вчиняє облогу Риму. Рим платить величезну данину і Аларіх відступає. У 409 Аларіх знову оточує Рим, аж поки римський сенат не призначає нового Цезаря — Пріска Атала. який призначає Аларіха командиром військ. Аларіх захотів собі ще в управління й провінцію Африка, у чому йому було відмовлено. Тоді у 410 році війська Аларіха захоплюють та плюндрують Рим.
Хоча Рим і впав, Гонорій з Равенни і далі не погоджується на мир з Аларіхом. Аларіх планує напад на північну Африку, однак скоро помирає. Його наступник Атаульф переходить з вестготами на південь Галлії. Після його смерті у 415 році вестготи більше не становлять загрози і визнаються римлянами як федерати.
У 408 році Гонорій наближає до себе успішного військового командира — пізніше співімператора Констанція III, який знищив узурпаторів у Іспанії та Галлії. У 414 його призначають консулом, потім нагороджують його почесним титулом патріція і у 417 він нодружується із сестрою Гонорія — Галлою Плацідією. У цілому займав посаду консула 3 рази у 414, 417 та 420 роках. У 418 році переселяє вестготів, в той час вже союзників Риму проти вандалів, аланів та свебів, до південної Італії. 8 лютого 421 року Гонорій призначає його Августом та співімператором.
Гонорій помирає 15 серпня 423 у Равенні. Наступником стає його племінник Валентиніан III, син сестри Гонорія — Галли Плацидії.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ralph W. Mathisen: Біографія у De Imperatoribus Romanis (англ.)
| |||||
|
