Черкашина Лариса Євгенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лариса Євгенівна Черкашина
Народилася1905(1905)
Любомль
Померла21 грудня 1962(1962-12-21)
Донецьк
ПохованняМушкетівський цвинтар
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністьписьменниця
Мова творівросійська, українська?
Напрямокпроза
Жанроповідання, повість, нарис

CMNS: Черкашина Лариса Євгенівна у Вікісховищі

Лари́са Євге́нівна Черка́шина (нар.1905, Любомль — пом.21 грудня 1962) — українська радянська письменниця, уродженка міста Любомля, що на Волині.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Донецьк. Меморіальна дошка на будинку, у якому жила Лариса Черкашина

Лариса Євгенівна народилася у 1905 році в місті Любомль на Волині. Навчалась у Ленінградському університеті, працювала журналістом[1].

З 1943 року жила в Донецьку, працювала відповідальним секретарем газети «Соціалістичний Донбас». Досліджувала діяльність комсомольсько-молодіжного підпілля в окупованому місті Сталіно і написала документальну повість «В нашем городе». Ларису Черкашину вибирали депутатом міської ради, вона була постійним членом комісії по культурі[2].

Писала російською мовою. Окремими виданнями вийшли книжки оповідань і повістей «Шахтерки»(1933), «В нашем городе» (1943), «Город шахтеров» (1951), «Донецкая быль» (1959), «В нашем городе» (1969).

У 1956 і 1957 роках вона відвідує рідну Волинь. Під впливом вражень від поїздки пише нариси «Учитель», «Сильні духом», повість «Орисина стежка», опрацьовує кілька легенд, записаних на Поліссі. Це — «Червоні Маки», «Озеро Світязь» та інші.

Померла 21 грудня 1962 року[1]. Похована на Мушкетівському цвинтарі[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б «Відомі люди Любомльщини». Сайт Любомльської районної ради («Письменники Радянської України», ст.638. Бібліографічний довідник. Київ. Р. П.- 1988.). Архів оригіналу за 13 грудня 2010. Процитовано 6 лютого 2012.
  2. а б Черкашина Лариса Євгеньевна. Портал о фронтовиках «Победа 1945» [Архівовано 8 лютого 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]