Шехтман Мануїл Йосипович
| Мануїл Йосипович Шехтман | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| Народження | 2 лютого 1900 Липники, Овруцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 1941 | |||
| Московська область, РРФСР, СРСР | ||||
| Національність | єврей | |||
| Країна |  СРСР | |||
| Жанр | художник | |||
| Навчання | Київське художнє училище, Українська державна академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник, графічний дизайнер | |||
| Напрямок | монументалізм | |||
| Роки творчості | 1921—1941 | |||
| Вплив | Михайла Бойчука | |||
| Брати, сестри | Бат-Хама | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
|
| ||||
 Шехтман Мануїл Йосипович у Вікісховищі | ||||
Мануїл Йосипович Шехтман (2 лютого 1900, Липники, Овруцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія, нині — Коростенського району Житомирської області — 1941, загинув під Москвою) — український художник, митець-монументаліст, графік, театральний художник, належав до творчої групи «бойчукістів». Член Асоціації революційного мистецтва України.
Народився 2 лютого 1900 року в селі Липники на Житомирщині.
Навчався у Київському художньому училищі (1913—1920), Українській державній академії мистецтв в майстерні монументального живопису Михайла Бойчука (1920—1927). З 1921 року брав участь на республіканських, всесоюзних та зарубіжних виставках. Був членом Асоціації революційного мистецтва України. Крім станкових творів «Мати», «Погромлені», «Жахи війни», «Переселенці» й інших, брав участь у розписах Селянського санаторію на Хаджибейському лимані в Одесі (фрески «На панщині», «Жахіття імперіалістичної війни» та «Свято врожаю» (остання в співавторстві з бойчукістами Кирилом Гвоздиком, Миколою Рокицьким та Олександром Мизіним, 1928). Фрески «На панщині» і «Свято врожаю» знищені за так званий «націоналістичний формалізм». Працював в театральній студії «Аманут» у Києві, завідував відділом мистецтва Всеукраїнського музею єврейської культури імені Менделя Мойхер-Сфорима в Одесі (1929–1932).
З 1934 року мешкав та працював у Москві, писав пейзажі в єврейських колгоспах Криму (1930-і); 1939 року оформив спектакль «Гершеле Острополер» в Московському державному єврейському театрі. Працював також як графік і скульптор. На початку німецько-радянської війни добровольцем вступив до лав народного ополчення. Загинув 1941 року у боях під Москвою.
«Що таке картина?, — розмірковував Мануїл Шехтман. — Це сконцентрована, образна передача дійсності, котра впливає на наші емоції. Картина — це показ сприйняття життя в образах. Наука — доводить, аналізує, обгрунтовує те чи інше положення, факт. Мистецтво — синтезує, узагальнює».
- Білокінь С. І. Бойчук та його школа / Авт.-упоряд. С. І. Білокінь. — К.: Мистецтво, 2017. — 256 с. — С. 240—241. — ISBN 978-966-577-229-3.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Ковальчук О. Михаил Бойчук и его школа // «Великие художники» Eaglemoss International Ltd. — 2005. (рос.)
- Ковальчук О. Про фресковий живопис у Київському художньому інституті // Дослідницькі та науково-методичні праці: Зб. наук. пр. Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. — К., 2009. — Вип. 16. — С. 173—185.
- Мануїл Шехтман (1900—1941). uartlib.org. Бібліотека українського мистецтва. Архів оригіналу за 8 січня 2023. Процитовано 10 квітня 2023.
- Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен / Міністерство освіти і науки України. Львівська національна академія мистецтв. Кафедра історії та теорії мистецтва; ред. Н. Гончаренко; пер. англ. мовою О. Молчко; ред. тексту англ. мов. О. Гриценко; дизайн М. Царик. — К.: Майстерня книги: Оранта, 2010. — 399 с. — ISBN 9789662260182.
|
Це незавершена стаття про українського художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |