Шишацький-Ілліч Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шишацький-Ілліч Олександр Васильович
Народився 1828[2]
Красилівка (Чернігівський район), Козелецький район, Чернігівська область
Помер 18 лютого (2 березня) 1859[1]
Чернігів, Російська імперія[1][2]
Країна  Російська імперія[1]
Діяльність поет, письменник, етнограф
Alma mater Чернігівська духовна семінарія[2]
Знання мов українська[1] і російська[1]

Олександр Васильович Шишацький-Ілліч (1828, с. Красилівка, тепер Козелецького району Чернігівської області — 1859, Чернігів) — український поет і етнограф.

З життя і творчості[ред. | ред. код]

Закінчив Чернігівську духовну семінарію, працював писарем.

У 185459 роках був редактором газети «Черниговские губернские ведомости», в якій вміщував матеріали з фольклору й етнографії.

У своїх віршах наслідував Тараса Шевченка.

Головні праці:
  • «Містечко Олишівка в історичному та етнографічному відношенні» (1854);
  • «Сборник малороссийских пословиц и поговорок» (1857);
  • «Українська квітка» (185657) — 2 книги українських віршів, написаних у романтичному дусі.

Твори (вірші) О. В. Шишацького-Ілліча за СРСР були видані в антології «Поети пошевченківської доби» (К., 1961).

Джерела та література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]