Бруно Райгарт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бруно Райгарт
Народився 18 січня 1943(1943-01-18)[1] (81 рік)
Відень, Третій Рейх
Країна  Німеччина
Діяльність кардіохірург, лікар, викладач університету
Alma mater Університет Ерлангена—Нюрнберга
Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Галузь медицина[2] і кардіохірургія[2]
Заклад Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Нагороди
CMNS: Бруно Райгарт у Вікісховищі

Бруно Райгарт (нар. 18 січня 1943(1943січня18)) — німецький кардіоторакальний хірург, який у 1981 році виконав першу у Німеччині успішну трансплантацію серця та першу комбіновану трансплантацію серця й легень у 1983 році.

У 1984 році він змінив Крістіана Барнарда у лікарні Groote Schuur у Кейптауні, з 1988 до 1990 рік очолював Міжнародне товариство трансплантації серця та легенів (ISHLT). Він повернувся до Мюнхена у 1990 році як директор клініки кардіохірургії Мюнхенського університету.

Він брав активну участь в експериментальних дослідженнях у сфері ксенотрансплантації, а з 2011 року став представником фінансованих досліджень трансплантації тканин й органів свиней приматам із командою ветеринарів, вірусологів, клініцистів, юристів й фахівців з етики.

Молодість й освіта[ред. | ред. код]

Бруно Райгарт народився у Відні у 1943 році[3] та виріс в Інгольштадті[4]. Він вивчав медицину в Університеті Ерлангена-Нюрнберга та Мюнхенському університеті[3], і здобув ступінь доктора медичних наук у 1968 році, після чого став медичним асистентом у Першій гінекологічній клініці Мюнхенського університету, хірургічне відділення міської лікарні Мюнхен-Гарлагінг і медична клініка Мюнхенського університету[3].

Рання хірургічна кар'єра[ред. | ред. код]

З 1971 до 1973 рік Райгарт працював асистентом хірурга під керівництвом хірурга Рудольфа Ценкера[3][5] та протягом року був призначений кардіологом у Мемфісі, штат Теннессі, де він зосереджувався на судинній хірургії[3].

Після повернення до Мюнхена у 1974 році Райгарт розпочав оперувати у клініці кардіохірургії Мюнхенського університету. У 1977 році він став її старшим лікарем, а через рік пройшов габілітацію на тему «Механічна підтримка гострої правосерцевої недостатності»[4] та став кардіоторакальним хірургом у 1978 році[3].

Трансплантація серця 1981 рік[ред. | ред. код]

19 серпня 1981 року Райгарт виконав першу у Німеччині успішну трансплантацію серця[6]. Раніше цю процедуру провели у 1969 році: проведено дві трансплантації серця[7][8], але обидві вони були невдалими[7][9], один пацієнт помер через два дні після операції від коронарного тромбозу[6]. У 1981 році Рейгарт здійснив пересадку 32-річному пацієнту, який пережив серцевий напад роком раніше та мав серйозні порушення функції лівого шлуночка. До пересадки серця пацієнт також мав великий тромб у легенях, гостру серцеву недостатність і виразку шлунка. 23-річний донор загинув у ДТП за десять днів до трансплантації. Азатіоприн, кортизон й антитимоцитарний глобулін використовувались як імунодепресанти, які через відторгнення замінили на циклоспорин А через три тижні після операції[6]. Пацієнта виписали з лікарні на Різдво 1981 року[10].

З 1978 до 1982 рік він обіймав різні професорські посади, зокрема в університетах Бостона, Бірмінгема, Мілуокі, Парижа та Стенфорда[3].

Протягом наступних трьох років було проведено понад двадцять процедур трансплантації серця[11]. Під його керівництвом протягом 40 років у Мюнхенському університеті було проведено понад 1000 трансплантацій серця[5].

Комбінована трансплантація серце-легені, 1983 рік[ред. | ред. код]

13 лютого 1983 року[6] Райгарт першим у Німеччині виконав комбіновану трансплантацію серця й легень[11][12]. Пацієнту було 27 років, він був прикутий до ліжка з важкою легеневою гіпертензією та захворюваннями печінки та нирок. На три роки молодший донор помер напередодні від тромбу в мозку. Після комбінованої трансплантації серця й легенів пацієнт помер через десять днів[6]. Того ж року Райгарт отримав призначення професором Мюнхенського університету[3].

Пізніше хірургічна кар'єра[ред. | ред. код]

У 1984 році він став кардіохірургом у південноафриканській лікарні у Кейптауні, змінивши на цій посаді Крістіана Барнарда[3]. Його дослідження павіанів і зелених мавп були припинені через проблеми з прийняттям їх суспільством й університетами[5].

У 1990 році він повернувся до Мюнхена очолив клініку кардіохірургії Мюнхенського університету[3].

Ксенотрансплантація[ред. | ред. код]

У 2011 році він став представником фінансованих досліджень трансплантації тканин й органів свиней приматам[5][13], очолюючи групу, яка розробляє трансгенних свиней[14].

Для запобігання гіпергострого відторгнення та порушення згортання крові, деякі гени свиней замінюють певними генами людини. Це фінансоване Німецьким дослідницьким фондом (DFG) дослідження «Біологія ксеногенної трансплантації клітин, тканин і органів — від фундаментальних досліджень до клінічного застосування» включало співпрацю з ветеринарами, вірусологами, клініцистами, юристами та фахівцями з етики[5].

Під час святкування свого 75-річчя у 2018 році він припускав, що пройде щонайменше три роки, перш ніж першій людині імплантують серце свині[5]. Він прагне побачити, що «трансплантовані тканини й органи у майбутньому будуть генетично запрограмовані на перенесення імуносупресивної молекули на всі свої клітини, так що буде потрібно навіть менше відповідних ліків — або, можливо, не буде потрібно взагалі»[5].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Райгарт був президентом ISHLT з 1988 до 1990 рік[3][15], який нагородив його Піонерською нагородою за його роботу у хірургії серця у Мюнхені на 35-й щорічній зустрічі[11] у 2015 році[16]. Є почесним членом товариства[16].

Вибіркові публікації[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Статті[ред. | ред. код]

  • Reichart, B; Guethoff, S; Brenner, P; Poettinger, T; Wolf, E; Ludwig, B; Kind, A; Mayr, T; Abicht, JM (2015). Xenotransplantation of Cells, Tissues, Organs and the German Research Foundation Transregio Collaborative Research Centre 127. Adv Exp Med Biol. Advances in Experimental Medicine and Biology. 865: 143—55. doi:10.1007/978-3-319-18603-0_9. ISBN 978-3-319-18602-3. PMID 26306448.
  • Reichart, B; Schroth, U; Jauch, KW (2017). Allocation of Organs Should be Based on the Current Status of Medical Science. Transplantation. 101 (8): e283—e284. doi:10.1097/TP.0000000000001800. PMC 5542785. PMID 28437287.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Munzinger Personen
  2. ↑ а б Czech National Authority Database
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м Bruno Reichart - Biografie WHO'S WHO. www.whoswho.de (нім.). Процитовано 12 листопада 2018.
  4. ↑ а б BrunoReichart- Curriculum Vitae (PDF). 2016. Процитовано 15 листопада 2018.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ а б в г д е ж Simon, Susanne (2018). Wiesieht die Transplantations medizin der Zukunft aus (PDF). Spitzenforscher Auf Dem Campus (Top researchers at the Campus). Процитовано 15 листопада 2018.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. ↑ а б в г д Reichart, B; Uberfuhr, P; Welz, A; B. M. Kemkes, B. M.; Kreuzer, E.; Klinner, W.; Reble, B.; Funccius, W.; Hammer, C. (1984). 23. New Beginnings with Heart and Heart-Lung Transplantation at the University of Munich. У Felix Unger (ред.). Assisted Circulation 2. Springer-Verlag. с. 334. ISBN 978-3-642-69477-6.
  7. ↑ а б The history of cardiac surgery | Deutsche Gesellschaft für Thorax-, Herz- und Gefäßchirurgie. www.dgthg.de. Процитовано 13 листопада 2018.
  8. ↑ Killy, Walther; Vierhaus, Rudolf (2011). Thibaut - Zycha. De Gruyter. с. 676. ISBN 978-3-598-23290-9.
  9. ↑ Bircks, W (2002). History of cardiac surgery in Germany – in consideration of her relation to the German Cardiac Society. Z Kardiol. 91: 84—8. doi:10.1007/s00392-002-1413-y. PMID 12641020.
  10. ↑ Uberfuhr, P.; Reichart, B.; Welz, A.; Kreuzer, E.; Kemkes, B. M.; Klinner, W.; Hammer, C.; Ertel, W.; Reichenspurner, H. (1 грудня 1982). [Report on a successful orthotopic cardiac transplantation in Germany]. Klinische Wochenschrift. 60 (23): 1435—1442. doi:10.1007/bf01720990. ISSN 0023-2173. PMID 6759785.
  11. ↑ а б в Nice, Prof. Bruno Reichart awarded with Pioneer Award Nice / South of France, Klinikum Großhadern München. www.klinikum.uni-muenchen.de (нім.). Процитовано 12 листопада 2018.
  12. ↑ Deutsches Primatenzentrum: Xenotransplantation. www.dpz.eu (нім.). Процитовано 8 вересня 2018.
  13. ↑ Jox, Ralf J.; Assadi, Galia; Marckmann, Georg (2015). Organ Transplantation in Times of Donor Shortage: Challenges and Solutions (англ.). Munich: Springer. с. 220. ISBN 978-3-319-16440-3.
  14. ↑ Regalado, Antonio (12 серпня 2015). Transgenic Pigs Shatter Transplant Records. MIT Technology Review (англ.). Процитовано 14 листопада 2018.
  15. ↑ Past Presidents. [Архівовано 2019-04-01 у Wayback Machine.] International Society for Heart and Lung Transplantation. Retrieved 8 July 2018.
  16. ↑ а б Transplantation, International Society for Heart and Lung (15 березня 2016). ISHLT 2016 Final Program: 36th Annual Meeting and Scientific Sessions (англ.). CTI Meeting Technology.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бруно_Райгарт&oldid=42182357