Святі-кросдресери: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створена сторінка: '''Святі-кросдресери''' ({{lang-en|cross-dressing saints}}), святі-трансвестити ({{lang-en|transvestite Saints}}, ({{lang-en|holy transvestite}})), святі-трансгендери({{lang-en|transgender Saints}}), монахині-трансвестити (({{lang-en|transvestite nuns}})) — категорія християнс...
(Немає відмінностей)

Версія за 10:05, 29 липня 2021

Святі-кросдресери (англ. cross-dressing saints), святі-трансвестити (англ. transvestite Saints, (англ. holy transvestite)), святі-трансгендери(англ. transgender Saints), монахині-трансвестити ((англ. transvestite nuns)) — категорія християнських святих, що тривалий час прожили як особи протилежної статі. Часто вони жили таким життям аж до самої смерті, і правда щодо їх біологічної статі ставала відомою лише під час поховання, або навіть пізніше. Всі відомі святі-трансвестити були жінками у чоловічому одязі. Переважна більшість таких святих жили у період раннього християнства та невдовзі після нього, тому дані про них є неповними і неточними. Загалом відомо кілька десятків таких святих.

Термінологія

Протягом 20 століття до людей, що перевдягаються в одяг протилежної статі застосовувався термін "трансвестити", що був введений у 1911 році. У наш час цей термін вважається застарілим, і для таких людей зараз називають крос-дресерами[1].

В свою чергу, термін трансгендери з'явився лише в останній чверті 20 століття, і набув усталеного значення лише в 90-х. Він включає в себе також і крос-дресерів[2].

Для позначення святих використовуються усі три слова, часто як синоніми. Зазвичай, "трансвестити" зустрічаються у найбільш давніх статтях, а "трансгендери" — у найбільш сучасних[3].

Трансгендерність не варто плутати з гомосексуальністю або транссексуальністю. Також, цей термін у даному випадку не має на увазі гендерну самоідентифікацію людини, оскільки нам практично нічого невідомо щодо неї, а лише зовнішні гендерні прояви — одяг, зачіску, ім'я (гендерну презентацію)[4].

Типологія і варіації сюжету

Святий Нонус (праворуч) молиться за Пелагею, яка оточена своїми коханцями.

Архетип "монахинь-трансвеститів" став популярним у візантійських житіях з п'ятого по дев'яте століття, і звідти розповсюдився по всьому християнському світу, від коптських і армянських текстів до середньовічної Європи[5].

Історії святих-трансгендерів того часу є схожими. Однією з найбільш відомих святих-трансгендерів того часу є Свята Пелагея[en]. Вона була танцюристкою і повією в Антіохії, відомою під іменем Маргарита, навернута в християнство святим Нонусом, після чого, бажаючи відмовитися від власного минулого, вона перевдяглася у чоловіче вбрання (з дозволу самого Нонуса), і переїхала до Єрусалиму, де до самої смерті жила у печері на Оливковій горі під іменем Пелагіус, здобувши славу за свій аскетизм і святість, і лише після смерті стала відома її біологічна стать. [6]

За іншою версією, Маргарита втікала від небажаного шлюбу. Небажання укладати шлюб, спроба зберегти невинність і уникнути сексуальних контактів є дуже розповсюдженою причиною для перевдягання святих[7].

Тато приводить святу Марину, перевдягнену хлопчиком, до монастиря

Так, Свята Марія Віфійська[en] (святий Маринус)[8], свята Єфросинія Александрійська[9], Свята Євгенія Римська[en][10], Преподобна Аполінарія[en][11] та багато інших намагалися уникнути шлюбу. Валері Хочкісс у своїй роботі каталогізувала 34 святих-трансвеститів, і більше двох десятків з них вирішили жити чоловічим життям саме з цих причин[12].

Мотиви розриву з минулим також є розповсюдженими, але більш різноманітними. Так, Анастасія Антиохійська, після раптової загибелі двох дітей почала проводити багато часу в молитвах, аж допоки одного дня не отримала видіння, у якому незнайомець сказав їй, що її діти щасливо живуть у раю. Анастасія розповіла своєму чоловіку, Андронікусу, про це видіння, після чого вони вирішили залишити свою оселю і піти в Єгипет в служіння до святого Даніеля. Той розділив пару, відправивши Андронікуса в монастир в Табені, а Анастасії жити анахоретом у чоловічому вбранні[13].

Більш дивним мотивом є жінки, що чудесним чином відрощували бороду і вуса, щоб вберегтися від небажаного шлюбу. Найвідомішою такою святою є Вільгефортіс[en], проте окрім неї відомі ще принаймні дві таких святих: Свята Галла[en] і свята Паула[14].

Більшість святих-трансгендерів дуже ретельно приховували свою стать, і могли йти на великі жертви заради збереження своєї таємниці. Так, у життєписі святої Марини є наступний показовий епізод: одна з парафіянок, вражена красою монаха Маринуса, спробувала звабити його, а отримавши відмову, звинуватила того у зґвалтуванні. Замість того щоб розкрити свою стать, і спростувати звинувачення, Марина покинула монастир і п'ять років жила як жебрак[8].

Втім є і виключення. Так, свята Текля, після того як чудесним чином вижила після цькування хижаками, прожила 8 днів з жінкою на ім'я Трифена, носячи чоловічий одяг (і не приховуючи свою особистість)[15].

Практично завжди трансгендерність виражалася лише в одязі, зачісці і імені, проте були і більш незвичайні варіанти. Так, у своєму останньому видінні Свята Перпетуя[en] опиняється посеред великого амфітеатру, після чого її одяг згоряє, і вона бачить своє тіло чоловічим[16].

У середні віки з'явилися нові варіації таких біографій, можливо через те, що більше таких життєписів було засновано на реальних подіях. Так, святою-трансгендером можна було стати випадково. Прикладом є історія святої Хільдегунд[en]. Її тато вирушив у паломництво в Єрусалим, і, не маючи на кого лишити доньку, взяв її з собою, перевдягши у хлопчика. Під час подорожі він загинув, а Хільдегунд, все ще в образі хлопчика Джозефа, переживши багато пригод, повернулася додому, зустрілася з Папою і пішла до монастиря[11].

Найбільш відомою середньовічною святою-кросдресером є Жанна д'Арк. Також, її життя найкраще задокументоване. Вона вдягала чоловічий одяг практично весь час, від своїх перших спроб предстати перед дофіном, під час керування військом, і до самої смерті. На відміну від більшості інших святих-трансгендерів, вона ніяк не приховувала свою особу. Це і стало однією з причин її смерті — носіння чоловічого одягу було одним з пунктів обвинувачення у її вироку. На відміну від добре задокументованого факту носіння чоловічого одягу, її гендерна ідентичність і сексуальна орієнтація[Cross-dressing,genderidentity,andsexualityofJoanofArc] є відкритими питаннями, щодо яких думки дослідників розходяться[17].

Походження мотиву

Загалом, популярність таких житій є незвичайною, оскільки церква того часу (як і зараз) засуджувала подібні зміни гендерних ролей[18]. Навіть у самій Біблії прямо написано: Не буде чоловіча річ на жінці, а мужчина не зодягне жіночої одежі, бо кожен, хто чинить це, огида він для Господа, Бога свого[19]. Але при цьому багато з біографій (наприклад, святих Пелагеї, Марини і Анастасії) зазначають, що священники дали згоду чи навіть самі запропонували жінкам жити життям чоловіків[20].

Втім, до жінок, що перевдягалися в чоловіків ставлення було традиційно більш поблажливе. Верн Буллоу пов'язує це з загальним ставленням до жінки як до неповноцінного чоловіка (думка, що була висловлена ще Арістотелем і Галеном, і досягла свого розквіту у середньовіччі, відома зараз як теорія однієї статі[en])[21].

Відповідно, жінка, що намагається бути схожою на чоловіка, йде по шляху раціональності і удосконалення, тоді як чоловік, що перевдягається жінкою — навпаки. Також, перевтілення чоловіка у жінку більш стійко асоціювалося з гомосексуальними мотивами або чаклунством[22].

Прикладом перевдягання святого-чоловіка у жіночий одяг може бути лише анекдотичний випадок, коли недоброзичливці поклали біля ліжка святого Єроніма жіночий одяг, який він за неуважністю вдягнув вранці, і пішов так до церкви, через що оточуючі подумали, що він провів ніч з жінкою[18].

З іншого боку, саме існування багатьох ранньохристиянських святих часто береться під сумнів. Так, один з засновників критичної агіографії, Іполіт Дельє[en] припускав, що більшість з розповідей є насправді варіаціями життєпису однієї і тієї ж святої Пелагеї[23]. Зараз гіпотеза про те що всі ранньохристиянські святі-трансвестити є однією святою вважається сумнівною, оскільки, з одного боку, різні життєписи мають забагато унікальних деталей, щоб бути варіаціями однієї історії, а з іншого — деякі з таких святих, наприклад Текля і Євгенія, є давнішими за Пелагею[15].

Втім, деякі з них можуть бути утворені таким чином. Так, біографія святої Маргарети комбінує у собі деталі з життя святої Пелагеї (Маргарити) і святої Марини[24].

Деяких з святих-трансгендерів можна ототожнити з язичницькими божествами. Германн Узенер[en], перший з дослідників, що висловив цю гіпотезу, помітив, що імена багатьох з таких святих збігаються з епітетами Афродіти, яка у деяких культах (наприклад, на Кіпрі) мала виражені бісексуальні риси, а її ритуали поклоніння включали в себе перевдягання. Втім, не всіх святих-кросдресерів можна пов'язати з нею або іншими язичницькими божествами[15].

Ще одним ймовірним джерелом образів можуть бути грецькі романи того часу, проте багато з них є втраченими, тому чітке зіставлення зробити важко[15].

Інший підхід до проблеми використала у своїх роботах Марі Делькур[en]. Вона пов'язувала сюжети про святих-кросдресерів не з більш давніми легендами, а з пануючими у перших століттях нашої ери у християнському середовищі гностичних ідеях, де андрогінність є ідеальним станом[15]. Навіть сам Бог вважається андрогіном у деяких течіях гностицизму[25]. Ритуали деякі гностичних сект також включали в себе обрізання волосся жінкам і перевдягання в чоловіків[15].

Див. також

Примітки

  1. ↑ [ https://www.merriam-webster.com/dictionary/transvestite transvestite](англ.)
  2. ↑ Cocks,Houlbrook, 2006, с. 256-285.
  3. ↑ Spencer-Hall,Gutt, 2021, с. 245-266.
  4. ↑ About transgender people, gender identity, and gender expression(англ.)
  5. ↑ Talbot, 1996, с. 1.
  6. ↑ Grayson, Saisha (2009). Disruptive Disguises: The Problem of Transvestite Saints for Medieval Art, Identity, and Identification. Medieval Feminist Forum: A Journal of Gender and Sexuality. 45 (2): 138—174. doi:10.17077/1536-8742.1814.
  7. ↑ Bullough,Bullough, 1993, с. 52.
  8. ↑ а б Talbot, 1996, с. 3.
  9. ↑ Szarmach, 1996, с. 353.
  10. ↑ Nun-Martyr Eugenia of Rome(англ.)
  11. ↑ а б Bullough,Bullough, 1993, с. 54.
  12. ↑ Hotchkiss, 1996, с. 131.
  13. ↑ Bullough,Bullough, 1993, с. 53.
  14. ↑ Bullough,Bullough, 1993, с. 55.
  15. ↑ а б в г д е Anson, John (1975). The Female Transvestite in Early Monasticism: The Origin and Development of a Motif. Viator: Medieval and Renaissance Studies. 5: 1—32. doi:10.1484/j.viator.2.301617.
  16. ↑ Lefkowitz, Mary (1976). The Motivations for St. Perpetua's Martyrdom. Journal of the American Academy of Religion. 44 (3): 417—421.
  17. ↑ Crane, Susan (1996). Clothing and Gender Definition: Joan of Arc (PDF). Journal of Medieval and Early Modern Studies. 26: 297—320.
  18. ↑ а б Bullough,Bullough, 1993, с. 51.
  19. ↑ Повторення Закону 22:5
  20. ↑ Bullough,Bullough, 1993, с. 52-55.
  21. ↑ Anthony, Paul (2013). Sex, Sin and the Soul: How Galen’s PhilosophicalSpeculation Became Augustine’s Theological Assumptions. Conversations: A Graduate Student Journal of the Humanities, Social Sciences, and Theology. 1: 1—18. {{cite journal}}: Проігноровано невідомий параметр |isuue= (довідка)
  22. ↑ Bullough, Vern (1974). Transvestites in the Middle Ages. American Journal of Sociology. 79: 1381—1394. {{cite journal}}: Проігноровано невідомий параметр |isuue= (довідка)
  23. ↑ Delehaye, 1962, с. 51.
  24. ↑ Hotchkiss, 1996, с. 137.
  25. ↑ Cahana, Jonathan (2014). Androgyne or Undrogyne?: Queering the Gnostic Myth. Numen: International Review for the History of Religions. 61: 509—524. doi:10.1163/15685276-12341340. {{cite journal}}: Проігноровано невідомий параметр |isuue= (довідка)

Література

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Святі-кросдресери&oldid=33078247