Бєлорусець Євгенія Марківна
| Бєлорусець Євгенія Марківна | |
|---|---|
| Народилася |
1980[1] Київ, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | фотографка, письменниця-романістка, мисткиня, журналістка, перекладачка, літературний критик, художня критикиня |
| Галузь | фотографія[1], Відео-арт[1], журналістика[1], перекладацтво[d][1], літературна критика[1], art criticismd[1], літературна діяльністьd[1] і переклад[1] |
| Alma mater | Київський національний лінгвістичний університет і Віденський університет |
| Знання мов | українська[1] |
| Батько | Марк Бєлорусець |
| Сайт | belorusets.com |
| |
Євгенія Бєлорусець (нар. 1980, Київ) — українська художниця, журналістка, фотографка, перекладачка. Співзасновниця літературно-мистецького журналу «Простори», учасниця кураторської групи «Худрада».
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася в Києві, батько — Бєлорусець Марк Абрамович.
У 1996—2002 рр. вчилася в Київському національному лінгвістичному університеті на спеціальності німецька мова та література.
У 2003—2005 рр. — аспірантура у Віденському університеті, спеціальність — австрійська література та філософія[2].
У 2005—2006 рр. вчилася в школі фотографії Віктора Марущенка, отримала диплом з документальної фотографії[3].
Спільно з ініціативою «Збережи старий Київ» брала участь у протестах проти незаконної забудови біля її будинку на вулиці Гончара. В грудні 2008 року ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» подала позов на Євгенію Бєлорусець і двох її сусідів, звинувачуючи їх у знищенні будівельного паркану під час однієї з акцій протесту[4].
2010 року виграла конкурс соціальної фотографії, організований британським Королівським фотографічним товариством спільно з газетою The Guardian[5]. Фотографія була зроблена в аварійному будинку в центрі Києва, за адресою вул. Гоголівська 32-А, мешканці якого понад 20 років чекали на відселення. Євгенія Бєлорусець три роки відвідувала мешканців будинку, фотографію на конкурс надіслала Анастасія Рябчук, із якою вони разом організовували фотовиставку «Гоголівська 32»[6]. Виставка пройшла в грудні 2010 року в Центрі візуальної культури[7].
У травні 2012 року стався напад на її виставку, що проходила в кінотеатрі «Жовтень», присвячену життю одностатевих сімей[8][9].
З серпня 2014 року неодноразово їздила на Донбас, знімала повсякденне життя мешканців прифронтових територій[10]. 2016 року в Національному музеї Тараса Шевченка проходила виставка її фотографій «Перемоги переможених», присвячена роботі на шахтах у зоні бойових дій[11][12].
Живе й працює в Києві та Берліні.
Книжки[ред. | ред. код]
- Щасливі падіння: тексти і фотографії. Харків: IST Publishing, 2018. ISBN 978-966-97657-8-9
- Glückliche Fälle. Ins Deutsche übersetzt von Claudia Dathe, Matthes & Seitz, Berlin, 2019, ISBN 978-3-95757-776-4.
- Lucky Breaks. Ins Englische übersetzt von Eugene Ostashevsky, New Directions, New York, 2022, ISBN 9780811229845.
- Цикл лекций о современной жизни животных. Київ: IST publishing, 2021. ISBN 978-617-7948-05-5
- Anfang des Krieges. Tagebücher aus Kyjiw. Matthes & Seitz, Berlin, 2022. ISBN 978-3-7518-0806-4
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л Czech National Authority Database
- ↑ Yevgenia Belorusets CV [Архівовано 17 вересня 2018 у Wayback Machine.] .doc
- ↑ Євгенія Бєлорусець / PinchukArtCentre. PinchukArtCentre.org. Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 16 вересня 2018.
- ↑ Київську перекладачку судять за знищення будівельного паркану - Інфопорн. 11 квітня 2009. Архів оригіналу за 11 квітня 2009. Процитовано 17 вересня 2018.
- ↑ Korrespondent.net. Киевлянка выиграла престижный фотоконкурс Guardian (рос.). Процитовано 16 вересня 2018.
- ↑ Ключове слово — активність [Архівовано 17 вересня 2018 у Wayback Machine.] // День. 11 березня, 2011.
- ↑ Закриття виставки Євгенії Бєлорусець “Гоголівська 32” | Центр візуальної культури. vcrc.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 16 вересня 2018.
- ↑ Перед гей-парадом у Києві розгромили виставку про нестандартні сім’ї. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 16 вересня 2018.
- ↑ TKvideoteka (21 травня 2012), Евгения Белорусец. Выставка "Своя комната". Интервью, архів оригіналу за 1 березня 2022, процитовано 16 вересня 2018
- ↑ Євгенія Бєлорусець: На Сході України людей кинуто напризволяще // Deutsche Welle. 30 січня, 2016.
- ↑ У музеї Тараса Шевченка відкриється виставка Євгенії Бєлорусець про працю на території війни | КРИТИКА. krytyka.com (укр.). Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 16 вересня 2018.
- ↑ Ліза Корнійчук. Повернення переможеного. Рецензія на виставку Євгенії Бєлорусець «Перемоги переможених» [Архівовано 7 січня 2019 у Wayback Machine.] // Політична критика. — 12 вересня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бєлорусець Євгенія Марківна |
- Особистий сайт [Архівовано 21 квітня 2022 у Wayback Machine.]
Історії феміністок в Україні: письменниця Євгенія Бєлорусець на YouTube- «Мы ничего не можем оправдывать войной» [Архівовано 9 грудня 2018 у Wayback Machine.] // openDemocracy. — 1.11.2018.
|
Це незавершена стаття про українського художницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
