Гардіан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
The Guardian
GuardianHQLondon1.jpg

Будівля редакції газети Гардіан у Лондоні.
Тип щоденна газета
Формат Berliner

Власник News International
Головний редактор Джон Уітероу (John Witherow)
Заснована
Політична належність Соціал-ліберальна
Мова англійська
Ціна £0.80 (понеділок—П'ятниця)

£1.50 (субота)

£1.90 (неділя, The Observer)
Головний офіс Kings Place, 90 York Way, London N1 9GU
Наклад 226,473 (липень 2011)ote-circ-0]
ISSN 0261-3077

Веб-сторінка: [1]

Гардіан (англ. The Guardian) — британська газета, що належить Медійній групі Гардіан (англ. Guardian Media Group). Виходить у Лондоні і Манчестері. Вважається однією з найкращих газет Великобританії. Була заснована в 1821 році під назвою «Манчестер Гардіан» (англ. The Manchester Guardian) і стала щоденною газетою в 1855 році. У 1959 році слово «Манчестер» з назви прибрали, оскільки газета стала загальнонаціональним щоденником з міжнародною репутацією. У 1936 році один з найвпливовіших редакторів газети C. П. Скотт (англ. C. P. Scott), створив грошовий Фонд Скотта який мав на меті забезпечити газеті незалежну форму власності. Зараз газета все ще належить цьому фондові. Газета займає незалежну ліберальну позицію в своїх передовицях, але надає велику увагу широті та глибині охоплення новин.

Газета дотримується ліво-центристської орієнтації, має попит серед ліберальних читацьких кіл Великобританії і велику читацьку аудиторію по всьому світові. Виходить в кольоровому форматі, але в деяких інших країнах ще зберігся чорно-білий варіант. Газета отримала декілька впливових нагород, зокрема Нагороду Британської преси в 1999 та 2006 роках. На думку багатьох — Гардіан має найкращу електронну версію в інтернеті.

Головні редактори[ред.ред. код]

  • Джон Едвард Тейлор (1821 - 1844)
  • Джеремі Гарнет (1844 - 1861)
  • Рассел Скот Тейлор (сумісно з Джеремі Гарнетом) (1847 - 1848)
  • Едвард Тейлор (1861 - 1872)
  • Чарльз Прествич Скот (1872 - 1929)
  • Тед Скот (1929 - 1932)
  • Уільям Персіваль Крозьє (1932 - 1944)
  • Альфред Пауел Уодсворд (1944 - 1956)
  • Елестер Хізерінгтон (1956 - 1975)
  • Пітер Престон (1975 - 1995)
  • Алан Расбріджер (1995 - по сьогодення)

Критика газети по відношенню до Ізраїлю[ред.ред. код]

За даними британської про-ізраїльської громадської організації англ. Honest reporting ставлячи за свою ціль збалансоване освітлення дій Ізраеля у ЗМІ (на її думку несе в собі часто анти-ізраїльський нахил) "Гардіан" відома постійним своїм "нахилом" на бік арабської, анти-ізраїльської точки зору.
Подібної думки притримуються й інші джерела.
Томас Гросс, в особистості, наводить приклад надрукованого у Гардіан, як карикатура зірки Давида на пов'язці навколо покривавленого кулака, або використання терміна "єврейське поселення" під час повідомлення про вогнепальний обстріл ізраїльського міста Сдерот.
У 2004 році, на знак протесту проти анти-ізраїльського "зсуву" "Гардіан", її залишила одна з лідируючих колумністів Джулія Бьорчил
Єврейська енциклопедія пише про "антиізраїльських, а інколи й неприхованих антиєврейських, позиціях" газети "Гардіан" наприкінці 1990-х - на початку 2000-х років.


Структура щоденного випуску
[ред.ред. код]

Кожногот дня від понеділка по суботу «Гардіан» потрапляє на прилавки роздрібної торгівлі та передплатникам у  повнокольоровому варіанті у форматі «берлінер». Газета має сталу структуру, яка дозволяє читачам вільно орієнтуватися у різноманітті питань, що висвітлюються. Аудиторія АВС-1, на яку орієнтується видання, досить вибаглива щодо якості інтерпретації інформації та оформлення медіапродукту. Як і «Таймс», «Гардіан» має розгалужену мережу власних кореспондентів по всьому світові та наповнює шпальти ексклюзивним контентом.

Газета відповідає на запити не лише британських читачів. Тижневик «ГардіанУїклі» (TheGuardianWeekly) позиціонує себе як глобальна тижнева газета, що надає подієву та аналітичну інформацію з питань політики, фінансів, культури, науки, спорту спираючись на ресурси газети «Гардіан» та використовуючи за домовленістю матеріали «Вашингтон Пост» (The Washington Post) та «Монд» (LeMonde). Видання виникло після підписання Версальського договору у 1919 р. і наголошувало на наступній місії: «Наше завдання розповідати про найкращі та найцікавіші публікації «Гардіан», які є найбільш характерними і мають актуальність, незалежну від часу».[1] Читачі понад 100 країн дізнаються про новини міжнародного масштабу з глобального тижневого додатку «Гардіан». За даними на кінець 2012 р. близько 90 % накладу поширювалось за межами Британії.[2]

Щоденний випуск самої «Гардіан» включає традиційні для якісного видання секції: «Національні новини», «Міжнародні новини», «Наука», «Бізнес», «Економіка», «Коментарі», «Головне», «Некрологи», «Погода», «Кросворд». Спортивні події висвітлюються у основному блоці зі вівторка по п’ятницю. У понеділок та суботу «Спорт» має вигляд структурного невіддільного додатку. У редакції спортивної інформації працюють як журналісти, так і професійні спортсмени та тренери – Шон Едвардс, Девід Джеймс, Девід Пліт.

Історії читацього інтересу, соціальні питання, новини шоу-бізнесу, моди, поп-культури, телебачення, радіо- і телепрограма, а також головоломки згруповані у іншому невіддільному додатку – газеті журнального формату G2. Ця вкладка видається з понеділка по п’ятницю і пишеться окремою редакцією. Журналісти G2 можуть дозволити собі деякі публіцистичні пустощі, додаючи у матеріали «перчинки» та сенсаціюючи повідомлення. Сам додаток має яскравий дизайн, а великі фотоілюстрації сприяють невимушеному читанню. Кожен день тижня з’являється тематична секція G2. «Гардіан» вважає, що при загальному накладі 204 222 примірники читацька аудиторія G2 складає 1,4 млн осіб.[3]

По суботах «Гардіан» має більший обсяг, ніж по буднях, і, відповідно цей випуск коштує дорожче: 2 фунти стерлінгів 20 пенсів у порівнянні з 1,40 кожного дня. Окрім основної секції читачі суботнього випуску отримують додатки.

Фотожурналістика «Гардіан» не лише один з взірців для наслідування, це й досить прибутковий бізнес для редакції. Окрім банку фото даних для ЗМІ з 2012 р. функціонує служба, у якій усі бажаючі можуть придбати світлини з більш ніж двохсотрічного архіву газети. На продаж виставлені майже 300 фотографій, мінімальна вартість екземпляру розміром 20х40 см складає близько 20 фунтів стерлінгів. Кожне фото має за собою якусь історію, усі вони були зроблені спеціально для газетних шпальт. Більшість надрукована лише 1 раз, а деякі кадри взагалі ніде не публікувалися. Серед найрозповсюджених сюжетів – пейзажні кадри, жанрові замальовки, фото зі спортивних заходів, портрети видатних осіб.

Як недільний варіант з 1993 р. видається споріднена «Спостерігач» (The Observer). Газета існує з 1791 р. і являє собою найстаріше у світі недільне видання. До об’єднання з «Гардіан» існувала окремо. 

Власність[ред.ред. код]

The Guardian є частиною GMG Guardian Media Group[4] газет, радіостанцій, друкованих ЗМІ, включаючи The Observer недільну газету, The Guardian Weekly[5] міжнародноу газету та guardian.co.uk[6]. Все вищезгадане належало The Scott Trust [7], благодійному фонду, який існував між 1936 і 2008. Він був спрямований на забезпечення газеті редакційної незалежності, підтримуючи її фінансовий стан. На початку жовтня 2008 року, активи The Scott Trust були передані Scott Trust Limited. [8] Дам Ліз Форган, голова Скотт Trust, запевнила персонал, що цілі нової компанії залишався в рамках попередніх домовленостей. The Guardian починає нести збитки. Національна Газета повідомила, що в 2006 році збитки склали £ 49.9m (є значна різниця в порівнянні з попереднім роком - £ 18.6m в 2005).[9]

The Guardian - це єдина британська щоденна загальнонаціональна газета яка використовує внутрішній ombudsman (так званий "редактор читачів") для розгляду скарг та виправлень.

The Guardian і його групи брали участь в Project Syndicate[10], встановленому Джорджом Сорес, в 1995 році, щоб зберегти Mail & Guardian [11], в Південній Африці, але Guardian Media Group продала велику частину своїх акцій в Mail & Guardian у 2002 році .

The Guardian зазнала великих збитків, тому не виключено, що вона може може стати першою британською національною щоденною газетою виключно в Інтернеті.[12][13]

На протязі трьох років, аж до червня 2012 року, газета втратила £ 100,000, що наштовхнуло на логічне питання - чи зможе The Guardian вижити?[14]

Прізвисько[ред.ред. код]

Прізвисько The Grauniad було дано газеті сатиричним журналом Private Eye[15]. Воно було пов'язане з тим, що газета стала вельми відома великою кількістю типографічних помилок, таких як неправильне написання власної назви The Gaurdian.[16] Домен grauniad.co.uk зареєстрований на ім'я газети і перенаправляє всі запити на офіційний сайт газети.

Най перший випуск The Guardian також містив ряд помилок. Можливо, найбільш помітною була друкарська помилка в замітці про торги, в якій слово «аукціон» (auction) було надруковано у вигляді «atction».

Посилання[ред.ред. код]


Газета Це незавершена стаття про друковані видання.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
  1. The Guardian Weekly [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.guardian.co.uk/advertising/display-advertising.
  2. The Guardian Weekly. ABC [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.abc.org.uk/Certificates/17602299.pdf.
  3. G2 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.guardian.co.uk/advertising/display-products-g2-advertising.
  4. Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Guardian_Media_Group
  5. The_Guardian_Weekly [Електронний ресурс] Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/The_Guardian_Weekly
  6. theguardian.com, раніше відомий як Guardian Unlimited і guardian.co.uk
  7. The Scott Trust Limited is the British company that owns Guardian Media Group and thus The Guardian and The Observer as well as various other media businesses in the UK.
  8. Jump up ^ Conlan, Tara (8 October 2008). "Guardian owner the Scott Trust to be wound up after 72 years" . The Guardian (London: Guardian News and Media) .
  9. Режим доступу: Jump up ^Guardian Media Group plc 2006. "Guardian Media Group 2005/6 results[dead link
  10. Project Syndicate. Ві має сотні публікацій членів у більш ніж 150 країн, що складає загальним тиражем близько 70 мільйонів екземплярів. RealClearWorld імені Project Syndicate один з п'яти найбільших світових новинних сайтів 2012 році. Project Syndicate, який Езра Кляйн описується як "розумний у світі сторінці оглядових," забезпечує коментарі з широкого кола питань, від економічної політики і стратегій зростання в усьому світі в галузі прав людини, іслам і навколишнього середовища. Він також пропонує щомісячний серії, присвяченої Африці, Європі, Азії і Латинської Америки, а також Китаю та Росії.
  11. The Mail & Guardian is a South African weekly newspaper, published by M&G Media in Johannesburg , South Africa
  12. Jump up ^ Rayner, Gordon (18 June 2011). "Riches to rags as Guardian bleeds £33m in a year".
  13. Jump up ^ Sabbagh, Dan (16 June 2011). "Guardian and Observer to adopt 'digital-first' strategy" . The Guardian (London: Guardian News and Media).
  14. "Can The Guardian Survive?". More Intelligent Life. Retrieved 11 August 2013.
  15. Book review by Ned Sherrin, The Guardian, 16 December 2000
  16. author - Jim Bernhard title - Porcupine, Picayune, & Post: how newspapers get their names pages - 26–27 url - http://books.google.com/books?id=_oO5fWi6dikC&pg=PA26