Роберт Луїс Стівенсон
| Роберт Луїс Стівенсон | |
| Robert Louis Stevenson | |
 |
|
| При народженні: | Robert Lewis Balfour Stevenson |
|---|---|
| Дата народження: | 13 листопада 1850 |
| Місце народження: | Единбург, Шотландія |
| Дата смерті: | 3 грудня 1894 |
| Місце смерті: | Вайліма, Самоа |
| Національність: | Шотландець |
| Громадянство: | Сполучене Королівство |
| Мова творів: | англійська |
| Рід діяльності: | письменник |
| Magnum opus: | Острів скарбів |
Ро́берт Луїс Сті́венсон (англ. Robert Louis Balfour Stevenson, *13 листопада 1850, Единбург — †3 грудня 1894, Апіа, Самоа) — шотландський письменник. Зажив світової слави романом «Острів скарбів», який є класичним зразком пригодницької літератури. В гостросюжетних романах («Викрадення», «Корабельна катастрофа», «Володар Баллантре», «Катріона») та оповіданнях (зокрема в оповіданні «Сатанинська пляшка») викрив світ наживи й користолюбства. Автор історичних романів («Чорна стріла», «Принц Отто» та ін.), психологічних повістей тощо.
Зміст |
[ред.] Життєпис
Роберт Луїс Стівенсон народився 13 листопада 1850 року в Единбурзі, політичному і культурному центрі Шотландії. Звідси й основна тема більшості його творів;— Шотландія, її історія та герої.
Роберт народився в сім'ї інженера, за материнською лінією належав до стародавнього роду Белфурів. Його дід і батько будували хвилерізи та маяки. При хрещенні майбутній письменник одержав ім'я Роберт Луїс Белфур, але в зрілому віці відмовився від нього, змінивши прізвище на Стівенсон.
Роберт Стівенсон був єдиною дитиною в сім'ї. Виховували його в строгому релігійному дусі. На третьому році життя переніс хворобу бронхів, наслідки якої мучили його потім усе життя і привели до ранньої смерті. У віці 17-ти років вступив до Единбургського університету де отримав юридичну освіту. Вперше в літературі ім'я Стівенсона з'являється в 1866 році.
У 1873 році він стає професійним письменником. Найвідоміший роман Стівенсона «Острів скарбів», що вийшов окремим виданням у 1883 році, приніс автору широкий успіх.
А все почалося з забави. Як розповідав сам автор: «Одного разу я накреслив карту острова; вона була старанно і красиво розфарбована. Я назвав свій витвір «Островом скарбів». Я чув, що існують люди, для яких карти нічого не значать, але не можу собі цього уявити! Назви, обриси лісів, напрямок доріг і річок, доісторичні сліди людини;— от невичерпне джерело для всякого, у кого є очі і хоч на гріш уяви. Коли я спрямував замислений погляд на карту свого Острова, то серед придуманих лісів заворушилися герої моєї майбутньої книги. Засмаглі обличчя їх і блискуча зброя висувалися із самих несподіваних місць; вони снували туди і сюди, боролися і шукали скарб на декількох квадратних дюймах щільного паперу…»
У читацькій пам'яті Р. Л. Стівенсон нерідко виявляється автором однієї книги — «Острів скарбів». Тим часом складні вузли багатьох літературних проблем на англійському ґрунті сходяться як колись, так і тепер до творчості Стівенсона. І коли великий сучасний письменник Ґрем Ґрін ставить його ім'я в ряд найбільш впливових своїх учителів — це не просто жест. Щоб зрозуміти велич Стівенсона, треба згадати про нього як про автора багатьох інших книг і щільно розібрати очевидну романтику, що так виразно виділила його творчість. «Подорож усередину країни» чи шляхові нариси Стівенсона про його подорож по Франції розпочинають традицію, що втілилася пізніше в книгах Джерома К. Джерома «Дозвільні думки ледаря», «Троє в одному човні», де подорож підмінюється стандартною «прогулянкою» і де ніби-то сам собою виявляється ідіотизм обивательського побуту.
Інша знаменита робота Стівенсона, «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда», вийшла в 1886 році.
Третя значна робота письменника, «Володар Баллантре», написана під час подорожі Південними морями на борту яхти «Каско». «Володаря Баллантре» можна назвати шотландським варіантом «Братів Карамазових», не в розумінні впливу, а тому що Стівенсон сам дійшов до тієї ж ідеї;— через розпад стародавньої родини показати поворот у національній історії. Два брати, чиї відносини, крім відмінності темпераментів, до крайності ускладнені і боротьбою політичною, і боротьбою за право успадкування. Старший став учасником заколоту 1745 року — останньої спроби шотландців відокремитися від Англії. Тим часом молодший залишився вдома, заволодівши маєтком та нареченою брата.
Письменник був хворий на туберкульоз. Лікарі порадили йому перемінити клімат. Спочатку шотландець збирався оселитися в Австралії, але клімат Самоа виявився для нього набагато кориснішим. У результаті подружжя Стівенсонів, всього за 200 фунтів стерлінгів, придбало 126 гектарів землі в горах за 5 кілометрів від столиці Західного Самоа — Апії.
У грудні 1889 р. Роберт Люїс Стівенсон і його дружина Фанні прибули на Самоа на борту шхуни «Екватор». Незабаром тут була побудована вілла Вайліма — грандіозна на той час для Самоа будівля. Насправді це був звичайний європейський будинок, але для тубільців, що звикли жити в пальмових хатинках з критим листям дахами, він здавався на рідкість розкішним. Нові поселенці привезли із собою все, щоб зробити життя в цьому дикуватому місці максимально комфортним, — книги і меблі, ліки й іграшки для дітей, навіть музичну скриньку. До речі, тубільці боялися її як вогню, думаючи, що в ній живуть злі привиди. Адже хто ще міг видавати такі жахливі звуки?
Улюбленим місцем письменника крім робочого кабінету і бібліотеки став зал з каміном. Стівенсон не уявляв свого життя без каміну, хоча тут він був непотрібний. Температура на Самоа рідко опускається нижче +40 °C. Так чи інакше, але дотепер Вайліма залишається на Самоа єдиним будинком з каміном. Незважаючи на благодатну атмосферу, Стівенсон не написав на Самоа жодної серйозної книги. Століття романтизму закінчилося. Саме в цей час йшов активний розділ Полінезії між Британією, Америкою і Німеччиною. Письменник включився в люту боротьбу за права місцевого населення і отримав на цьому поприщі славу серед аборигенів. Він став національним героєм Самоа. З тих пір його ім'ям на Західному Самоа називають готелі і вулиці, ресторани і кафе. На жаль, ні любов тубільців, для яких подружжя Стівенсонів улаштувало у своїй віллі лікарню, ні ненависть колонізаторів, ні благодатний клімат не допомогли письменнику. 3 грудня 1894 р. він помер, заповівши поховати себе недалеко від свого нового будинку.
[ред.] Деякі твори
- Діамант Раджі (1878)
- Острів скарбів (1883)
- Викрадач тіл (1884)
- Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда (1886)
- Володар Баллантре (1888)
- Чорна стріла (1888)
[ред.] Роберт Луїс Стівенсон в українській літературі
- Андрій Кокотюха про Луї Буссенара, Томаса Майна Ріда, Миколу Миклухо-Маклая, Рафаеля Сабатіні, Роберта Луїса Стівенсона [Текст] : [для молодшого та середнього шкільного віку] / А. Кокотюха ; художник М. Німенко. - Київ : Грані-Т, 2008. - 88 сторінок : ілюстрації ; 20 см. - (Життя видатних дітей). - 3000 примірників - ISBN 978-966-465-126-1 (в оправі)[1]
[ред.] Примітки
[ред.] Посилання
