Єпітрахіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єпітрахіль
Єпітрахіль з шиттям XVI століття

Єпітрахі́ль, Попи́нка (грец. επιτραχηλιον — «те, що навколо шиї») — приналежність богослужбового облачення православного священика і єпископа — довга стрічка, що огинає шию і обома кінцями спускається на груди.

Спочатку єпітрахіллю був дияконський орар, який на знак суто (в порівнянні з дияконом) благодатних дарувань при хіротонії диякона в ієрея перекладався другим кінцем зі спини на груди. Згодом обидва кінці єпітрахілі стали спереду скріплювати ґудзиками.

Єпитрахіль надівається поверх підризника (в повному облаченні) або ряси (у малому вбранні). Символізує благодатні дарування ієрея як священнослужителя. Архієрей носить єпітрахіль на знак збереження ієрейських благодатних дарувань. Без єпітрахілі священик і єпископ не можуть священнодіяти. У крайніх випадках (наприклад, в умовах гонінь на Церкву, якщо священик знаходиться в ув'язненні) заміною єпітрахілі може служити будь-який довгий шматок матерії або мотузки, благословенний як єпітрахіль. Згодом такий благословенний предмет слід використовувати тільки як єпітрахіль або спалити.

Спереду на єпитрахілі нашиваються три пари хрестів на обох його половинах. Це символізує, що ієрей може здійснювати шість церковних таїнств, сьомий хрест нашивається на тій частині єпітрахілі, що знаходиться на шиї, це символізує, що священик прийняв своє священство від єпископа і підвладний йому, а також те, що він несе на собі тягар служіння Христу.

Православний єпископ в єпітрахілі і малому омофорі

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]