Книга Псалмів
Книга Псалмів, також Псалти́р — одна з книг Старого Заповіту Біблії. Сучасна Книга Псалмів містить 150 духовних пісень, а у грецькій та слов'янській Біблії - 151 пісня, або псалом.
Зміст |
Авторство і призначення[ред.]
Всупереч апокрифічним історіям, у яких авторство псалмів приписується виключно Давиду, нині вважається, що Псалтир є поетичною збіркою, яка складалась поступово, і була написана кількома авторами; деякі з псалмів можуть датуватися раннім періодом Єврейської монархії. Псалми призначалися для співу з музичним супроводженням і вживалися в літургії у Єрусалимському Храмі; вони надалі вживаються як і в громадському, так і приватному поклонінні євреями і християнами. Більшість псалмів — вираження хвали і поклоніння Богу та Його ділам.
Псалтир століттями використовували як шкільний підручник, читали над померлим, а також над хворим. Цитати з Псалтиря трапляються вже в українській літературі з 11 століття до найновіших часів. З Псалтиря у давнину ворожили[1], і текст так званого гадального Псалтиря, у якому до кожного псалма було пояснення, що в певних обставинах псалми радять діяти, був знаний уже в 11 столітті.
Псалми широко вживаються в юдаїзмі для богослужіння. Також їх використовували найперші християнські спільноти ще до формування канону Нового Заповіту.
Широко вживається у богослужіннях християнських церков (також українських); для цього поділена на відповідні розділи — 20 кафизмів. Текст Псалтиря був у числі найдавніших перекладів на слов'янську та українську[2] мови і поширився в Україні відразу після прийняття християнства. Дуже рано став тут відомий Псалтир з толкуванням («толковий») неясних місць та викладами, зазвичай проти юдейської віри.
Структура[ред.]
Тематично псалми поділяють на кілька груп: гімни, індивідуальні лементи, спільні лементи, пісні довіри, індивідуальні псалми подяки, королівські псалми, псалми мудрості, паломницькі псалми, літургічні псалми. За іншою типологією псалми поділяють на: пісні Сіона — псалми 48, 76, 84, 87, 122, 134, історичні літанії — псалми 78, 105, 106, 135, 136, паломницькі літургії — псалми 81, 21, літургії входу — псалми 15, 24, літургії правосуддя — псалми 50, 82, змішані типи — псалми 36, 40, 41, 68.
Переклади і видання[ред.]
Книга Псалмів однією з перших перекладена на старослов'янську мову ще за часів Кирила і Мефодія. Складається з 150 ліричних пісень-псалмів з молитвами до Всевишнього, часто друкується окремою книгою та використовується для богослужбових співів.
Як популярна книга, Псалтир був у числі найстаріших білорусько-українських друкованих видань: Франциска Скорини (1517) і Івана Федоровича в Заблудові (1570) та Острозі (1580).
Переклади Псалтиря українською мовою зробили: Іван Пулюй (1903 з гебрейської), отець Олександр Бачинський (1903), отець Ярослав Левицький (1925), Михайло Кобрин (1936, 1941), митрополит Іларіон (1962), отець Іван Хоменко (1963) та інші.
Література[ред.]
- Псалтир // Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989. — Т. 7. — С. 2408—2409.
Посилання[ред.]
 |
У Вікіджерелах є оригінали текстів на тему: |
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Книга Псалмів |
- Псалтир старослов'янською
- Для чого псалтир? // Сайт Парафії Святого Архистратига Михаїла у Києві на Пирогові
- Псалтир латиною
Див. також[ред.]
Примітки[ред.]
- ↑ Чепа М.-Л.А. Ворожіння на Псалтирі як проективний тест у культурно-історичній психології. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка Національної АПН України "Проблеми загальної та педагогічної психології. Том VI. Ч. 7. - К.,2004. - С. 345-353. ISSN 2077-2289.
- ↑ Древняя рукописная Псалтырь, принадлежащая библиотеке Андрея Чепы. Рукопись Церковно-археологического музея. Інститут рукопису НБУВ. Ф.1. № 47146.
|
|||||||||||||||||
