Архієрей

Архієрей або "архіієрей" (від грец. άρχι... та грец. Ἱερεύς) - грецька приставка "архі" до слова ієрей служить для позначення вищих посад у церковній ієрархії, наприклад: архіпапа, архієпископ, архідиякон, архімандрит й т.д.. Тобто (грец. αρχιερευς) - це "верховний жрець", "первосвященик".

• За Старим Завітом, архієрей — вищий жрець, первосвященик. Новий Завіт так іменує Ісуса Христа.

• Це титул старшого над ієреями (пресвітерами), тобто священика сану єпископа. У цьому випадку виєднана функція священнодійства у вівтарі храму від влади єпископа.

• Синонімічно використовується поруч з такими поняттями, як "архіпастир" та "ієрарх".

• Відповідно теологічній науці (догматика) в християнстві вживається щодо священнослужителів третього вищого ступеня (єпископ, архієпископ, митрополит, патріарх, кардинал, Папа Римський і т.п.).

• Архієрей повновладний глава духівництва церковно-адміністративного округу — єпархії. Він висвячує пресвітерів (ієреїв), дияконів, призначає священнослужителів на парафії, вирішує незгоди між мирянами та ієреями і т.п., відповідно Канонічного Права.

Див. також

• Священик
• Клір
• Духовенство

Джерела

• под общ. ред. доктора філософських наук Митрохин Л.Н. и др., "Христианство" (словарь), изд. "Республика", г. Москва, 1994 г., стр. 37;
• за ред. академіка АН УРСР О. С. Мельничука, "Словник іншомовних слів", м. Київ, 1985 р., c. 84;
• укл. Василь Яременко і Оксана Сліпушко, "Тлумачний словник української мови", вид. "Аконіт", м. Київ, 2000 р. ISBN 966-7173-02-X, том 1 (А-Є), с. 58.

Література

• Голубинский Е. История Русской церкви, т. 1, ч. 1. М., 1901;
• Лебедев А. П. Духовенство древней вселенской церкви от времен апостольских до 9 в. М., 1905;
• Лінч Дж. Середньовічна церква. К., 1994.
• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
• Стаття на сайті Інституту історії України Національної академії наук України