Хрест

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Cross (PSF).png

Хре́ст — стародавнє позначення Вічного Дерева Життя, стародавній знак (символ) життя, істини і спасіння, взятий стародавніми християнами (людьми хреста, людьми життя) і поширений ними в усі кінці земної кулі. Складається з двох рис (ліній), які перетинаються.

Поява знаку[ред.ред. код]

Вважають, що вже первісна людина, поклавши поліно на поліно, щоб видобути вогонь, почала асоціювати форму хреста з тим земним вогнем, а пізніше поширила цю асоціацію й на небесний — сонце. В усякому разі можна твердити, що знак хреста, як символ вогню і сонця, поширений з найдавніших часів у всьому світі. Знаходять його на монолітах Ніневії, що зберігаються у Британському музеї, у Китаї, у Персії, у Тибеті, в Ассирії, у Фінікії, Єгипті, на Криті у Кноському палаці, у Трої, Греції, Скандинавії, у руїнах давнього Мехіко та Перу.

Відміни хреста[ред.ред. код]

Знак хреста несе багато значень. Зокрема це знак тривимірного Всесвіту, життя. Він зображає Трійцю з підкресленням значимості синівської енергії (третьої сили) — Любові. Це зроблено шляхом поєднання символу чоловічої енергії — вогню (зображуваної у віруваннях всіх народів вертикальною площиною або вертикальним стовпом) з символом вологої жіночої енергії (зображуваної горизонтальною площиною), при якому обидва батьківські символи немов би зникають, зливаючись в один знак хреста — символ тривимірного простору, любові, дитяти. Це знак найпершої триєдності: мінус, плюс, єдність: мати, батько, дитя.

Найуживаніші форми[ред.ред. код]

Не всі ці хрести однакової форми: в геральдиці нараховуються понад 400 відмін хреста, а етнологи та історики культури з тих Форм особливо виділяють свастику, чи санскритський, або ґамматський хрест, потім Ключ Ніла, єгипетський хрест, у якому верхня частина від поперечини роздута в ручку з діркою, чи дужку; хрест ТАУ або наложений, без верхньої частини, трикінцевий, який дуже часто трапляється в скандинавських орнаментах, як згадка про молот Тора Мйольнір, а також у браманських та буддійських орнаментах Індії. Називають його також Хрест св. Антонія. На такому хресті намальовано карикатуру Христа у відомому графіті, знайденому на Палатинському горбі у Римі — першій пам'ятці цього роду, до того ж зробленій руками поганина, бо християни почали малювати хрест лише після того, як Констянтин Великий урочисто освятив хрест як славну емблему Христової перемоги в 312 р. Далі треба згадати окремо Хрест св. Андрія — скісний хрест, знаряддя мук і смерті св. Андрія, сформований з двох рівних палиць з однаковим нахилом до землі, так що він торкається землі не одним, а двома кінцями, формуючи ніби літеру X. І нарешті — звичайний чотирикінцевий християнський хрест, що був знаряддям мук Христа і став тому головним символом християнства. Християнський хрест теж має багато відмін. Головні з них ГРЕЦЬКИЙ ХРЕСТ — чотирикінцевий з однаковими (рівними) всіма чотирма раменами і ЛАТИНСЬКИЙ ХРЕСТ — з видовженою нижньою (від поперечки) частиною.

Сварга[ред.ред. код]

Хрест, що обертається, — Сварга, Свастика — символізує розвиток Всесвіту. При цьому обертання хреста за годинниковою стрілкою символізує рух вгору, сходження (наприклад, схід Сонця), рух від матеріального до духовного — еволюцію, а обертання проти годинникової стрілки — рух униз, захід, рух від духовного до матеріального — інволюцію.

Сваргою (Свастикою) зображується не тільки рух Всесвіту, а й сонячний рух у релігійній традиції аріїв. При цьому Сонце, що сходить, зображується прямою (правосторонньою) сваргою, а Сонце, що заходить — оберненою (лівосторонньою). Таку сваргу можна сьогодні побачити на олтарі Софії Київської.

Найуживаніші форми в християнстві[ред.ред. код]

Крім того, християнські хрести відрізняються кількістю поперечок: бувають і дві, і три поперечки, що звуться РАМЕНАМИ. В залежності від кількості рамен є хрести ОДНОРАМЕННІ, ДВОРАМЕННІ і ТРИРАМЕННІ. Двораменні хрести постали з огляду на вказівку Св. Письма, що над головою Христа було прибито напис: «Ісус Назарянин цар Юдейський» (Мт. 27:37). Це так званий ПАТРІАРШИЙ або КАРДИНАЛЬСЬКИЙ хрест. Трираменні хрести постали з того, що у зображеннях розп'яття під ноги Розп'ятого почали прибивати дощечку, на яку могли б спиратися Його ноги. Проте, про цей підніжок у давніх документах немає жодної згадки і він археологічно непідтверджений, та і не зміг би підтримувати тіло. Натомість відомий клин (лат. sedile) вбитий десь на половині стовпа, що підтримував тіло і на якому розп'ятий міг наче сидіти[1] .

Трираменний хрест в Росії[ред.ред. код]

Але й тут виникла відмінність: у всьому християнському світі, у тому числі й в Україні, в трираменних хрестах підніжка рівнобіжна іншим раменам хреста, — у росіян підніжка скісна. Єпископ Перемиський Пелеш та деякі Галицькі історики, а за ними й митрополит Іларіон Огієнко твердили, ніби трираменний хрест із скісним підніжжям — це український хрест, але В. Щербаківський документально виказав, що цей хрест — тільки московський і в Україні зустрічається дуже рідко (а на церквах ніколи!), а коли зустрічається, то тільки під московським впливом. У росіян він з'явився вже в XV ст. і увінчує в них усі церкви, а в Україні почав з'являтися тільки в XVII — XVIII ст., (на дереворитах і ніколи на церквах) («Визв. Шлях» ч. II/62. ст. 33 — 34). Московський історик Шмурло, який видав італійською мовою «Історію Росії», писав у цій своїй праці: «Греки, (а за ними й українці, Є. О.), допускали, що св. Хрест може бути представлений однаково в одній з трьох форм: на чотири, на шість і на вісім рамен. У Москві натомість допускали тільки цю останню форму». (т. І, ст. 97). І те, додамо, найнижче рамено мало бути обов'язково скісне, мотивуючи цю свою вимогу такою символікою: "косе перехрестя з опущеним вниз лівим кінцем і піднятим вгору правим кінцем має нагадувати, що розкаяний розбійник, правий, пішов до неба, а злий, лівий розбійник, пішов до пекла. І відтоді цей хрест став символом винятково московської Церкви. Київська православна Церква не прийняла цього хреста, а вживала інших традиційних форм, і ми ні на одній київській і взагалі українській церкві не бачимо цього хреста. (В. Щербаківський в Філяд. «Шлях» 13 VIII. 1950). Пишучи в лондонській «Українській Думці» рецензію на книжку «Українське Мистецтво», що вийшла в 1952 р. в Нью-Йорку англійською мовою В. Щербаківський ще раз зазначив: "З дрібних орнаментів показаних авторкою на маргінесах скажу, що більшість їх правильна, один тільки трираменний хрест з косою підніжкою, тобто з косим нижнім рам'ям на ст. 107, не народній мотив. Це хрест не український, а московський, і уведений в Москві ще в XV віці умисне з політичною ціллю. В Галичині він був пропагований москвофілами. У Греків такого хреста не було. Його не варто було відносити до українського орнаменту, і у Східній Україні він ніколи не вживався в народньому орнаменті.

Найвідоміші типи хрестів[ред.ред. код]

Вигляд Назва Опис
Ankh.png Анх Древньоєгипетський хрест — найбільш значущий символ у древніх єгиптян, відомий як круксансата, або «ансате». У ньому об'єднано хрест, як символ життя, і коло, як символ вічности; разом вони уособлюють безсмертя. Також хрест символізував об'єднання жіночого та чоловічого божеств, Осиріса та Ісиди, союз земного і небесного. В ієрогліфічному письмі цей знак мав значення «життя». Ранні християни Єгипту, копти, використовували цей символ для позначення загробного життя. В кінці 60-х років «Анх» був популярним символом миру та правди (рух Хіппі).
Celtic cross.svg Кельтський хрест Символ кельтського християнства. Іноді називається хрестом Іони або круглим хрестом. Коло символізує як сонце, так і вічність. Цей хрест з'явився в Ірландії ще до 8 сторіччя. Існує припущення про його походження від «Хі-Ро» (див. Хрест Костянтина), що обумовило його широке використання як симовол Христа.
Latin cross with equal arms.png Грецький хрест Грецький хрест — хрест найпростішої форми з кінцями рівної довжини. Цей знак — називався ще як crux quadrata — застосовувався з доісторичних часів у найрізноманітнішіх значеннях — як символ бога сонця, бога дощу, елементів, з яких створено світ: повітря, землі, вогню та води. За часів раннього християнства грецький хрест символізував Христа. На національному прапорі Греції цей хрест, білий на синьому, вперше з'явився у 1820 році як символ боротьби проти турків-мусульман. Білий «грецький хрест» на червоному з'явився на військовому прапорі Швіца у 1291 році. Хоча у Швейцарії його зображення на прапорі зустрічалося з 1339 року, цей «знак Святого хреста» («Женевський хрест») офиційно було прийнято як національний тільки у 1848 році.
Latin cross.png Латинський хрест Латинським (Crux immissa, Crux capitata) називають хрест, у якого горизонтальна лінія ділиться вертикальною навпіл, при цьому горизонтальна лінія має бути розташована вище середини вертикальної лінії. Як правило, він асоціюється з розп'яттям Христа, завдяки чому є найбільш розповсюдженим християнським релігійним символом у західному світі. Інші назви: хрест Розп'яття, хрест Заходу, хрест Життя, хрест Страждання. Довгий хрест — інша назва «латинського хреста». У Росії латинський хрест часто називається «криж» (krzyż — хрест польською мовою).

Вживання символу хреста в християнстві[ред.ред. код]

Уже з X ст. в нас, як і в греків, які принесли нам християнство, він був у загальному вжитку: його носили на тілі, клали на межах, ставили на роздоріжжях, прикрашали ним церкви та інші будинки, більш-менш пов'язані з Церквою. Десь у X–XII ст. почали класти хрест на домовину, яку ховали в землю, і на плиту, що вкривала землю над гробом. Поки надгробний хрест вийшов з-над домовини на поверхню землі, проминуло чимало часу, і тільки в XIV ст. бачимо його вже завжди на гробках. На Московщині надгробний хрест з'явився ще пізніше — десь у XVI ст. До того часу надгробний хрест був тісно пов'язаний з плитою.

Значення надгробного хреста ясне: з одного боку, він нагадує про хрест, на якому Спаситель приніс себе за нас в жертву, а з другого боку — він засвідчує нашу надію на небесну радість і воскресіння для майбутнього життя. Прикраси з рослинних орнаментів на надгробних хрестах символізують небесний рай, що його давні християни малювали на гробницях. Рослина на хресті — теж символ вічного життя, яке в рослинах усе відроджується. Таке значення вона мала в нас уже в перших християн і в такому значенні збереглася до наших часів (К. Широцький в ЗНТШШ т 82, ст. 12-14, 28 — 29).

Вживання хреста на могилах[ред.ред. код]

З огляду на вживання хреста над гробками, він зробився і символом смерті в приповідках: «Вже йому лиш хрест та лопата поможуть» — кажуть про людину, безнадійно хвору. Таке ж значення має й вислів: «Вже нас тільки хрест та мотика розлучать». (І. Франко. III, 282).

Хрест як оберіг[ред.ред. код]

Ручний дерев'яний хрест у формі свастики. Покуття, або Гуцульщина. Кін. 19 — поч. 20 ст. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й.Кобринського.

Як символ вічного життя (Вічного Дерева Життя, Сущого, Христа, Христової віри і т. д.) хрест має силу відганяти всіляку нечисту силу й охороняти вірного не тільки по смерті, але й в усілякі моменти його щоденного й святкового життя: саме тому маленькі хрестики люди носять на собі як амулети, вимальовують їх на дверях хлівів, на вікнах та стінах хат. Злякавшись, люди теж кладуть на себе знак хреста, себто хрестяться, вірячи, що сам цей знак хреста має прогнати ту нечисту силу, яка той страх викликала. Таке ж оберегове значення має й благословення хрестом.

Від злих речей відхараскуються (відхрещуються) або їх «херять» (тобто малюють знак хреста, букву «хер»).

Віра в силу хреста проти нечистої сили виявляється й у проклятті: «Хрест би тебе Божий побив». На хресті, як і на Євангелії звичайно присягали. Звідти й вираз: «Коли б ти і хрест гриз, то я тобі не вірю». ГРИЗТИ ХРЕСТ — рід найтвердішої присяги (Ів. Франко. III, 282).

На Йордані ставили звичайно величезний хрест із льоду, на Хрестопоклонному тижні пекли спеціальні печива в формі хреста, що так і звалися ХРЕСТИ, і т. д. «Він випровадить тебе поза хрест» — себто, він одурить тебе, казали в нас, остерігаючи людину. (Франко, І. 183). Тут маємо натяк на придорожній хрест, що взимку в степу був єдиним орієнтиром, з допомогою якого можна було знайти дорогу. Тому ВИПРОВАДИТИ ЗА ХРЕСТ — збити з шляху, вивести на манівці.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Джузеппе Ріцціотті. Життя Ісуса Христа. Видання Українського католицького університету ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Рим. 1979. ст. 646–647.


Джерела[ред.ред. код]