Єрьомін Петро Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єрьомін.
Петро Антонович Єрьомін
Народження 16 червня 1897(1897-06-16)
Москва, Російська імперія
Смерть 9 жовтня 1987(1987-10-09) (90 років)
Москва, СРСР
Країна СРСР СРСР
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Партія КПРС
Звання  Генерал-майор
Командування Київське суворовське військове училище
Війни / битви Перша світова війна і німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Петро Антонович Єрьомін (1897, Москва — 1987, Москва) — радянський військовий діяч та педагог, генерал-майор. Начальник Харківського суворовського військового училища (1943–1944).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1897 році в Москві. У 1918 році вступив до Червоної армії, де командував батальйоном 264-го стрілецького полку і в 1922 році наказом РВСР № 12 був нагороджений орденом Червоного Прапора[1].

В 1930-х гг. викладав тактику в військової академії імені М. В. Фрунзе в Москві.

7 серпня 1941 року, після початку Великої Вітчизняної війни, полковнику Петру Єрьоміну доручено формування 328-й стрілецької дивізії, якою він командував з 26 серпня 1941 року по 7 квітня 1942[2].

З початку грудня 1941 дивізія бере участь в боях на Західному фронті. За 4 місяці боїв 328-та стрілецька дивізія під командуванням Єрьоміна звільнила від фашистів понад 100 населених пунктів Тульської, Орловської і Калузької областей, в тому числі міста Михайлов, Донський[3] і Бельов[2].

7 квітня 1942 Петро Єрьомін був важко поранений недалеко від села Думінічі під час огляду місць переправи через Жиздру для наступу танків 146-ї танкової бригади. Після лікування Єрьомін продовжив службу і 4 серпня 1942 отримав звання генерал-майора[4][5].

За станом здоров'я не брав участі у військових діях і очолив військове піхотне училище[6].

З 17 вересня 1943 по 25 вересня 1944 призначений першим начальником Харківського (Київського) суворовського військового училища, що розташовувався в місті Чугуїв[6][7].

З 25 вересня 1944 по 18 липня 1946 — начальник Тверського суворовського військового училища[8][9].

З 18 липня 1946 року в розпорядженні Управління кадрів Сухопутних військ. 10 жовтня 1946 року звільнений у запас через хворобу. У 1987 році помер, похований у Москві.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Список лиц, награждённых орденом Красного Знамени и почётным революционным оружием. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 25 серпня 2014.
  2. ↑ а б 31 гвардейская стрелковая Витебская ордена Ленина Краснознаменная ордена Суворова 2 степени дивизия [Архівовано 26 серпня 2014 у Wayback Machine.] на сайті pobeda1945.su [Архівовано 15 вересня 2013 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Город Донской [Архівовано 24 липня 2014 у Wayback Machine.], інформаційно-аналітичний портал Тульської області
  4. ↑ Хроника Великой Войны: Ерёмин Пётр Антонович. Архів оригіналу за 6 листопада 2013. Процитовано 25 серпня 2014.
  5. ↑ Страницы российской истории: Еремин Петр Антонович. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 25 серпня 2014.
  6. ↑ а б Киевское Суворовское Военное Училище [Архівовано 21 лютого 2017 у Wayback Machine.], глава із книги «Суворовские, Нахимовские…», В. Ионов
  7. ↑ Киевское (Харьковское) Суворовское военное училище [Архівовано 4 листопада 2013 у Wayback Machine.], Історія Кадетської освіти
  8. ↑ Калининское Суворовское Военное училище [Архівовано 6 листопада 2013 у Wayback Machine.], глава із книги «Суворовские, Нахимовские…», В. Ионов
  9. ↑ Командование Тверского суворовского военного училища [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] на офіційному сайті ТвСВУ
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єрьомін_Петро_Антонович&oldid=35782691