Тульська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тульська область
Тульская область
Flag of Tula Oblast.svg Coat of Arms of Tula oblast.png
Прапор Тульської області Герб Тульської області
Тульська область на карті Росії
Тульська область на карті Росії
Обласний центр Тула
Площа

- Усього
- % водн. пов.

73-я

25 679 км²
0,06

Населення

- Усього
- Густота

26-а

1550279 (01.01.2011) [1] (2011)
60,4 осіб/км²

Федеральний округ Центральний
Економічний район Центральний
Автомобільний код {{{CadNo}}}
Часовий пояс MSK (UTC+4)

Ту́льська о́бласть (рос. Ту́льская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Центрального федерального округу.

Адміністративний центр — місто Тула.

Межує: на півночі й північному сході — з Московською, на сході — з Рязанською, на південному сході й півдні — з Липецькою, на півдні й південному заході — з Орловською, на заході й північному заході — з Калузькою областями.

Утворено 26 вересня 1937.

Географія[ред.ред. код]

Область розташована в центрі Східно-Європейської рівнини, займаючи північно-східну частину Середнеруської височини (висоти до 293 м), в межах степової і лісостепової зон. Протяжність території області з півночі на південь — 200 км, із заходу на схід — 190 км.

Рельєф[ред.ред. код]

За характером поверхні є пологохолмистою рівниною, перетнуту долинами річок, балками і ярами. Зустрічаються карстові форми рельєфу — провальні воронки, улоговини, підземні порожнечі, печери (поблизу Веньова) з довгими ходами, красивими високими гротами, покритими кальцитовими натіканнями. Верхня точка поверхні — 293 метра перебуває в селі Раєво Тепло-Огарьовського району, найнижча природна точка — 108 метрів — перебуває берегу ріки Ока на межі з Московською областю.

Корисні копалини[ред.ред. код]

У межах області зосереджене близько половини родовищ Підмосковного вугільного басейну, оцінюваних в 1,5 млрд т (родовища у поселень Агєєвське, Смородинське, Донський, Щокіно й Веньов).

Виявлене більш 20 родовищ стронцієвих руд із загальними прогнозними ресурсами ок. 200 млн т.

На південно-заході великі родовища торфу. Значні поклади різних будівельних матеріалів, особливо вапняків, розробки яких ведуться з XIVXV століть, а також глин, пісків і гіпсу. Є промислові запаси залізної руди, відомі кілька джерел мінеральних вод.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірно континентальний, характеризується помірно холодною зимою і теплим літом. Середньорічна температура +5 °C (стандартне відхилення 11 °C), середня температура січня —10 °C, липня +20 °C. Тривалість періоду з позитивними температурами становить 220–225 днів. Річна кількість опадів змінюється від 575 мм на північному заході до 470 мм на південному сході. У безморозний період випадає 70% опадів (максимум в липні).

У регіоні діють три метеорологічні станції (Тула, Єфремов і Волово) Росгідромету.

Гідрографія[ред.ред. код]

Більшість річок відносяться до басейну Оки — найбільшої і єдиної судноплавної річки області, невелика частина — до басейну Дону. Ока протікає по західній і північно-західній околицях області; основні притоки — Упа, Осьотр, Зуша. У східній частині області знаходяться витоки і ділянка верхньої течії річки Дон; його основні притоки — Непрядва і Красива Меча. Основні водоймища: Пронське, Шатське, Черепетське, Щокінське й Любовське. Через особливість рельєфу регіону відзначається недостатня забезпеченість водою найбільших міст.

Ґрунти[ред.ред. код]

Ґрунти на північному заході дерново-підзолисті, в центральній частині сірі лісові, на півдні — деградовані і вилужені чорноземи.

Рослінність[ред.ред. код]

Ліси займають близько 3,37 тис. км² (14% території); 2,91 тис. км² лісів становлять державний лісовий фонд, виконуючи санітарно-оздоровчі функції. Найбільш заліснений північний захід області. Ліси в основному листові (дуб, береза, осика тощо). По межі з лісостепом проходить смуга широколистих лісів (діброви з липою, кленом, ясеном, ільмом і ін.). У XVIXVII століттях вони служили захистом південних меж Російської держави і знаходилися під особливою охороною.

Для експлуатації придатне 8 млн м³ деревини. Розрахункова лісосіка використовується на 70-80%.

Тваринний світ[ред.ред. код]

На території області водяться вовк, лисиця руда, лось, свиня дика, видра річкова, тхір лісовий, заєць сірий, вивірка лісова, ховрах крапчастий і інші види тварин. З птахів найпоширеніші граки, шпаки, ластівки, стрижі, горобці, витчи, кулики; з риб — плітка, окунь, лящ, щука, минь.

Екологія[ред.ред. код]

Область постраждала в результаті катастрофи на Чорнобильській АЕС, в результаті радіоактивних опадів деякі землі були заражені і стали непридатними до використання для сільського господарства. За деякими даними, в місті Плавські досі зберігається підвищений радіаційний фон близько 20 мікрорентген в годину.

Вогнищами підвищених концентрацій забруднюючих речовин є промислові міста, особливо: Алексин, Тула, Щокіно, Новомосковськ, Узлова й Кимовськ.

Історія[ред.ред. код]

В VII столітті на територію, що включає і сучасну Тульську область, прийшло слов'янське плем'я в'ятичів. В'ятичі платили дань хозарам, пізніше (з 986) — київським князям. У період феодальної роздробленості тульські землі увійшли до складу Чернігівського, потім Рязанського князівств, а частково були приєднані до Литви.

Перша згадка про Тулу відноситься до 1146. У 1380 в південно-східній частині сучасної області, у впадання річки Непрядви до Дону, відбулася історична Куликовська битва. У 1503 тульських землі були приєднані до Московського князівства. У XVI — XVII століттях Тула була важливим укріпленим пунктом на південній околиці Московської держави. На тульській землі проходила прикордонна Засічна лінія і знаходилися міста-фортеці.

Індустріальний розвиток краю почався в XVII столітті. У 1696 тульський коваль Микита Демидов у гирла річки Тулиці побудував перші домни і молотові майстерні, які дали початок розвитку ковальської справи в Тулі. Місто стало одним з центрів російської металургії і металообробки. У 1712 році указом Петра Першого в Тулі був заснований Державний збройовий завод, що постачав першокласну зброю для російської армії.

9 березня 1777 була установлена Тульська губернія. Організацією губернії зайнявся калузький намісник Кречетников. 19 вересня 1777 утворено Тульське намісництво. У 1796 намісництво скасовано, але губернія збереглася. У цей час в Тулі отримали розвиток виробництва самоварів, пряників, гармонік. З пуском в експлуатацію в 1855 Мальовської копи (на південь від Богородицька) в губернії починається регулярний видобуток вугілля Підмосковного басейну — найстаршого вуглепромислового району Росії, родовища якого були відкриті ще в 1722 кріпосними селянами І. Палициним і М. Титовим. Розвитку промисловості в краю сприяло будівництво залізниць МоскваКурськ в 18641868 і СизраньВязьма в 18701874.

У 1937 була утворена Тульська область. У роки Німецько-радянської війни на території області йшли жорстокі бої з німецько-фашистськими загарбниками. За мужність і стійкість, проявлені захисниками Тули при героїчній обороні міста, що зіграла важливу роль у розгромі ворожих військ під Москвою, Тула була удостоєна почесного звання «Місто-герой». У післявоєнні роки в Тульській області подальший розвиток отримали машинобудівна, хімічна, металургійна, вугільна промисловість, виникли науково-дослідні інститути і конструкторські бюро.

Населення[ред.ред. код]

Населення області — 1580,5 тис. осіб (2006). Густота населения: 61,5 осіб/км², питома вага міського населення: 80,0% (2006).

Населення практично мононаціональне: більшість росіяни.

Народ Чисельність, 2002, тис. (*) %
Росіяни 1595,6 94%
Українці 22,3 1,3%
Татари 9,0 0,5%
Вірмени 6,5 0,4%
Білоруси 6,0 0,4%
Німці 4,7 0,3%
Азербайджанці 4,5 0,3%
Цигани 3,8 0,2%
Грузини 1,9 0,1%
Молдавани 1,7 0,1%
Євреї 1,3 менш 0,1%
Мордва 1,2 менш 0,1%
Чуваші 1,1 менш 0,1%
показані народи з кількістю понад 1000 осіб

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Муніципальні утвори[ред.ред. код]

З 2006 року в Тульській області існує 179 муніципальних утворів, з них:

  • 3 міських округу
  • 23 муніципальних району
  • 41 міське поселення
  • 112 сільських поселень

У 2005 році в Новомосковські й Новомосковському районі пройшов референдум про наділення Новомосковська статусом міського округу, однак населення району проголосувало проти.

Міські округи:

Муніципальні райони:

Населені пункти[ред.ред. код]

Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч
2007
Тула 504,0 Кирєєвськ 25,1
Новомосковськ 125,7 Суворов 20,1
Донський 65,8 Ясногорськ 17,6
Алексин 65,7 Плавськ 16,3
Щокіно 59,9 Веньов 15,6
Узлова 56,9 Бєльов 14,8
Єфремов 43,8 Первомайський 10,6
Богородицьк 32,5 Сокольніки 10,4
Кимовськ 29,7 Болохово 10,3

Економіка[ред.ред. код]

У структурі ВВП регіону на 2005 рік (108,7 млрд руб.) виділяються: обробні виробництва — 32,0%; виробництво й розподіл електроенергії, газу, води — 6,5%; оптова й роздрібна торгівля, ремонт — 17,3%; у сільськім господарстві проводиться 8,8% у транспорті й зв'язку — 8,6% ВВП.

Промисловість[ред.ред. код]

Структура промислового виробництва на 2002 рік: хімічна галузь — 23%, машинобудування — 22%, харчова промисловість — 21%, чорна металургія — 15%, електроенергетика — 10%.

Хімічна й нафтохімічна[ред.ред. код]

Виробництво мінеральних добрив (Щокіно й Новомосковськ), побутової хімії (Новомосковськбитхім-Procter & Gamble), синтетичного каучуку (Єфремов), гумовотехнічних виробів, синтетичних смол і пластичних мас (Узлова), синтетичних барвників, хімічних волокон і ниток (Щокіно).

Машинобудування[ред.ред. код]

Оборонное (КБП, Тульський збройовий завод), сільськогосподарське (Тула, Плавськ), електроніка (Донський і Богородицьк), підйомно-транспортне, гірничо-шахтне й гірничо-рудне (Ясногорськ, Тула), хімічне й нафтохімічне, машинобудування для легкої й харчової промисловості.

Харчова промисловість[ред.ред. код]

Найяскравіший представник — виробник знаменитих пряників — кондитерська фабрика «Ясна Поляна». Великими представниками галузі є: Тульський комбінат хлібопродуктів (борошно й комбікорму), Товарковський (Продімекс) і Куркинський цукрові заводи.

Металургія[ред.ред. код]

Виробництво чорних металів повного циклу (Тула), доменна (Суворов, Тула), порошкова й кольорова металургія (Тула).

Крім того, представлені промисловість будівельних матеріалів (ведеться будівництво цементного заводу потужністю 2 млн т/рік у Новогуровському) і легка (текстильна, швейна) промисловість.

Енергетика[ред.ред. код]

Найбільший об'єкт — Черепетська ГРЕС у м. Суворов електричною потужністю в 1500 МВТ, в 2006 році вироблення склало 3,4 млрд кВт·г електроенергії, відпущено 200,4 тис. Гкал теплової енергії.

Крім того, діють: Щокінська (400 МВТ)і Новомосковська ГРЕС (261 МВТ, 866 Гкал/година), Алексинська (102 МВТ, 215 Гкал/година), Первомайська (105 МВТ, 774 Гкал/година) і Єфремовська (160 МВТ, 720 Гкал/година) ТЕЦ.

Загальні потужності в регіоні — 2528 МВТ, однак середньорічне вироблення близько 6,5 млрд кВт·г і становить тільки половину потреби регіону.

Паливна промисловість[ред.ред. код]

Основана на запасах бурого вугілля, на 2002 рік діяли 3 шахти («Підмосковна» і «Бельковська» у Веньовском, «Васильєвська» у Кирєєвском районі) і 1 розріз «Кимовський». Видобуток в 2001 році склав 1 млн т (в 1980-i показник досягав 25 млн т у рік), що покриває потребу у вихідних енергоресурсах на більш 10%. На 2006 рік діє програма ліквідації вугільних вироблень, у тому числі шахт Бельковська й Кимовського розрізу.

Баланс котельно-грубного палива на 75% — природний газ, на 23% — вугілля (2004).

Поставки енергоресурсів в 1999 році:

Транспорт[ред.ред. код]

Відстань від Тули до Москви — 193 кілометра.

Транспортна мережа регіону своєю розвиненістю вигідно відрізняється від сусідніх регіонів і з них уступає лише Московській області.

Автомобільний[ред.ред. код]

Автомобільні шляхи федерального значення: М2 "Крим", М4 "Дон", незначна ділянка М6 "Каспій", Калуга — Тула — Михайлов — Рязань, Калуга — Перемишль — Бєльов — Орел. Основні автомобільні вузли — міста Тула, Єфремов, Бєльов і Веньов. На кінець 2001 р. довжина автомобільних шляхів загального користування — 5150 км, з них із твердим покриттям — 98,5%.

Область має безпересадочні пасажирські зв'язки з Москвою, із центрами Брянської, Воронезької, Тамбовської, Орловської, Курської, Калузької, Липецької, Рязанської областей.

Залізничний[ред.ред. код]

Залізниці: магістральні Москва — Харків — Сімферополь (через Ясногорськ, Тулу, Щокіно й Плавськ), Москва — Донбас (через Веньов, Узлову, Богородицьк і Єфремов), одноколійні тепловозні лінії Сизрань — Вязьма (через Кимовськ, Донський, Тулу й Алексин) і гілка від Тули на Сухиничи (через Суворов), частково закрита лінія Сухиничи — Первомайський (через Бєльов, Арсеньєве, Тепле, Волово й Куркино). Крім того на околицях Новомосковська густа мережа відомчих ліній до промислових підприємств і вугільним шахтам, названа «Тульським вузлом». Найбільші локомотивні депо в містах Тула, Узлова, Новомосковськ; дрібніші в Алексині, Скуратово, Теплом, Єфремову й Куликовом Полі.

Загальна довжина залізничних ліній становить близько 1 тис. км, із центрів муніципальних районів лише селища Одоєв, Чернь і Архангельське не мають прямого виходу до залізничної мережі.

Щодня між Москвою й Тулою курсує швидкісний пасажирський електропоїзд, час у дорозі 2 години 20 хвилин. А по вихідних, крім того, уведений експрес до селища Чернь, час у дорозі 3 години 25 хвилин.

Водний[ред.ред. код]

Регіон має вихід на річкову мережу європейської частини Росії, у перелік внутрішніх водних шляхів включена ріка Ока від Калуги, пристані в місті Алексин у сіл Єгнишевка й Бехово. Основні перевезення на ділянці здійснює ВАТ «порт Серпухов»: туристичні рейси по мальовничих маршрутах Серпухов — Таруса із численними будинками відпочинку, туристичними базами й дитячими таборами; видобуток і перевезення нерудних корисних копалин.

Авіатранспорт[ред.ред. код]

Аеродром «Клоково» (асфальтобетон 1800 м) під Тулою з аеропортовим будинком, занедбаний аеродром «Єфремов» під Єфремовим і кілька аеродромів і майданчиків, у тому числі військових із ґрунтовими ВПП. Інфраструктура аеродромів в основному зруйнована, польоти, крім військово-навчальних, практично не відбуваються.

Енерготранспорт[ред.ред. код]

Тула — значний вузол магістральних газопроводів, через регіон проходять газопроводи: «Ямбург — Тула-2», «Північний Кавказ — Центр», «Тула — Торжок», «Єлець — Серпухов», «Тула — Шостка — Київ», одна з гілок «Нижній Новгород — Центр»), крім селища Пришня велика компресорна станція розміщена в Єфремову («Єлець — Серпухов»). Тільки для внутрішнього споживання в регіон подається близько 7 млрд м³/рік, повний транспорт газу перевищує 13 млрд м³/рік.

Через регіон проходить нафтопродуктопровід Рязанський НПЗ — Орел з відгалуженням на Калугу, що здійснює забезпечення паливом півдня центрально-європейської частини й експортні поставки. Обсяг перекачування через регіон становить більш 4 млн т/рік.

Регіон перетинає магістральна ЛЕП Смоленська АЕС — ПС Михайловська (Рязанська область). З єдиної енергосистеми в область перекидається половина потреби — близько 6,5 млрд кВт·г/рік (еквівалентно близько 2,2 млрд м³ газу, як палива для типовий ТЕС).

Сільське господарство[ред.ред. код]

Сільськогосподарські вгіддя займають 1740 тис. га (2001), або 68% загальної площі регіону. Рілля займає 1465 тис. га (84% сільгоспугідь). У структурі посівних площ 54% припадає на зернові.

Сільське господарство найрозвиненіше в південній лісостеповій частині регіону, тут поширене вирощування зернових (ячмінь, пшениця) і кормових культур, вирощування цукрового буряка, м'ясо-молочне скотарство й свинарство. У північних районах переважає молочно-м'ясне скотарство, вирощування кормових культур і картоплярство. Вогнищами одержали розвиток плодово-ягідне садівництво й овочівництво.

У 2006 році зроблене: молока — 145,9 тис. т; м'яса — 57,8 тис. т; яєць — 523,7 млн шт.; зерна — 819,0 тис. т; цукрового буряка — 316,1 тис. т; картоплі — 739,8 тис. т. У вартісній оцінці виробництво склало 17,8 млрд руб.

Релігія[ред.ред. код]

Основна релігія — православне християнство. Значна частина релігійних організацій належить Тульської й Белевської єпархії Російської Православної Церкви. Серед монастирів можна виділити Богоявленський монастир і Веньов-Нікольський монастир. Із протестантських напрямків християнства діє Церква адвентистів сьомого дня, є навчальний заклад — Заоцький адвентистський університет.

Визначні пам'ятки, рекреація, спорт[ред.ред. код]

Події, якими багата історія тульського краю, знайшли своє віддзеркалення в пам'ятниках старизни, меморіальних спорудах, музейних реліквіях. Це стародавні городища, залишки оборонних споруд засічной межі, архітектура стародавніх російських міст, церков, старовинних садиб, садово-паркові комплекси, Тульський кремль.

Ясна Поляна — місце життя і творчості геніального всесвітньо відомого письменника Льва Толстого. Тут він народився і прожив велику частину свого життя. Тут же, в лісі на краю яру під покровом дерев знаходиться його могила. У Ясній Поляні були задумані і написані багато з його безсмертних творів.

За 11 кілометрів на північний захід від міста Суворов, на лівому березі річки Черепеть, розташувався бальнеогрязевий курорт Країнка (заснований в 1847 під назвою Лихвинські Мінеральні води).

Популярні місця туризму також — Куликово поле, Поленово (музей чудового російського художника Поленова), Богородицьк з широко відомим палацово-парковим ансамблем XVII століття. Цікава система підземних ходів Гур'євских каменоломень.

Спорт[ред.ред. код]

Футбольний стадіон Арсенал місткістю 20 048 людей, футбольні клуби Арсенал і Оружейник.

Обласна влада[ред.ред. код]

30 березня 2005 депутати Тульської обласної думи наділили губернаторськими повноваженнями заступника начальника й головного інженера тульського оборонного ГУП «КБ приладобудування» В'ячеслава Дудку (нар. в 1960). На цьому пості він перемінив члена КПРФ Василя Стародубцева, що двічі всенародно обирався главою регіону. Кандидатуру Дудки Володимир Путін вніс у тульський парламент 25 березня.

Його кандидатуру підтримали 37 депутатів (при необхідному мінімумі 25 голосів), один утримався, шестеро були відсутні.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]