Абул-Самсарський хребет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абул-Самсарський хребет
груз. აბულ-სამსარის ქედი
Вид на гору Самсарі
Вид на гору Самсарі
Вид на гору Самсарі
Країна Грузія Грузія
Є частиною Кавказькі гори, Малий Кавказ
Довжина 40 км
Найвища точка Діді Абулі
 - координати 41°26′17″ пн. ш. 43°38′45″ сх. д. / 41.43806° пн. ш. 43.64583° сх. д. / 41.43806; 43.64583
 - висота 3301 м
CMNS: Абул-Самсарський хребет у Вікісховищі

Абу́л-Самса́рський (Самса́рський) хребе́т (груз. აბულ-სამსარის ქედი) — вулканічний хребет у південній Грузії, що знаходиться за 120 км на південний захід від Тбілісі. Є частиною Малого Кавказу.

Основна інформація[ред. | ред. код]

Абул-Самсарський хребет довжиною 40 км розташований у південній частині Грузії та простягається з півночі на південь від річки Храмі до річки Парвані, які є правими притоками Кури. Хребет є частиною Малого Кавказу і височіє над Джавахетським та Цалкінським плато. Складається переважно з трахітових лав. Вулкани хребта мають пліоценове та четвертинне походження. Встановлено, що в міопліоцені, як і в пізньому пліоцені та четвертинному періоді, в зоні Абул-Самсарського хребета відбувалися викиди андезито-дацитів та дацитів вапняно-лужного ряду, аналогічно вулканітам Казбецької області. Крім того, у пізньому пліоцені мали місце потужні викиди долеритових базальтів, а згодом знову кисліших магм[1].

Найвищою точкою хребта є гора Діді Абулі висотою 3301 м над рівнем моря. Серед інших значимих вершин слід виокремити наступні гори: Тавкветілі (2583 м), Шавнабада (2929 м) та Самсарі (3285 м). Вулканічна гора Самсарі має доволі велику кальдеру, дно якої вкрите камінням часів останнього виверження.

Схили Абул-Самсарського хребта вкриті переважно альпійськими луками. Ліси є менш поширеними і зазвичай знаходяться на висотах нижчих за 1900 м. Навколо хребта розташовані численні дрібні та середні озера, що живляться переважно підземними водами та атмосферними осадами.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Петрогеохимические особенности индикаторных позднекайнозойских вулканических формаций Кавказа (стр. 122) (PDF) (рос.) . Процитовано 29 квітня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]