Аган

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аган
Витік Сибірські Ували на півночі Нижньовартовського району Ханти-Мансійський АО, Росія
Гирло захід Нижньовартовського району Ханти-Мансійський АО, Росія (ліва притока Тромйогана, басейн Обі)
Басейн ТромйоганОбКарське мореПівнічний Льодовитий океан
Прирічкові країни Росія: Ханти-Мансійський АО
Довжина 544 км
Висота витоку 78 м
Висота гирла 32 м
Середньорічний стік 275 м³/с
Площа басейну 32 200 км²
Притоки Лагрнйоган ((пр.), Ванйоган (л.), Ампута (пр.), Вон-Гунйоган (л.), Ватйоган (пр.), Нонгйоган (пр.)
Дані вимірювання стоку (м³/с)
січень: 119,57
 
лютий: 95,31
 
березень: 80,00
 
квітень: 94,93
 
травень: 474,85
 
червень: 730,45
 
липень: 407,71
 
серпень: 267,10
 
вересень: 266,48
 
жовтень: 277,28
 
листопад: 211,83
 
грудень: 163,97
 
с. Аган (87 км від гирла), 1960–1987

Ага́нрічка у Росії, ліва притока Тромйогана (басейн Обі), тече у Нижньовартовському районі Ханти-Мансійського АО на півночі Західно-Сибірської рівнини.

Фізіографія[ред.ред. код]

Аган бере початок у Сибірський Увалах на півночі Нижньовартовського району Ханти-Мансійського АО біля кордону з Ямало-Ненецьким АО, на висоті 78 м над рівнем моря. Тече на захід і південний захід, подекуди відхиляючись до півдня, по надзвичайно заболоченій тайговій місцевості з великою кількістю дрібних озер. Річка рівнинна на всьому протязі, русло дуже звивисте з безліччю стариць та меандрів.

Аган зливається з Тромйоганом в його нижній течії незадовго до впадіння Тромйогана в Об. Гирло Агана знаходиться приблизно за 60 км на північний схід від Сургута на висоті 32 м над рівнем моря. Через близькість місця злиття річок до Обі Аган іноді вважається притокою Обі, а Тромйоган — притокою Агана.

Найзначніші притоки: Нонгйоган і Ампута справа, Ванйоган — зліва.

Гідрологія[ред.ред. код]

Довжина річки 544 км, площа басейну 32 200 км², середньорічний стік, виміряний за 87 км від гирла біля селища Аган, становить 275 м³/с (за результатами вимірянь у 1960–1987 роках). Багаторічний мінімум стоку спостерігається у березні (80 м³/с), максимум — у червні (730 м³/с). За період спостережень абсолютний мінімум місячного стоку (26,1 м³/с) спостерігався у квітні 1969 року, абсолютний максимум — у червні 1979 (1060 м³/с). Живлення переважно снігове і дощове.

Аган замерзає на початку листопада, скресає у травні. Під час літнього сезону (коли річка вільна від криги) найменший стік (141 м³/с) спостерігався у вересні 1961 року.

Інфраструктура[ред.ред. код]

Аган судноплавний на 360 км від гирла[1].

Розвиток прибережних районів розпочався у 1960-х роках після відкриття у Західному Сибіру багатих покладів нафти та природного газу. На берегах річки розташовані міста Радужний (у верхів’ях) і Покачі (у низов’ях), а також смт Новоаганськ у середній течії; існує також кілька дрібніших поселень: Варйоган, Чистоборськ, Аган та інші. Поселення на Агані з’єднані автодорогою, яка пролягає переважно правим берегом річки; Покачі і Радужний також з’єднані автодорогою з Нижньовартовськом і через нього — з рештою мережі російських автодоріг.

Незадовго до гирла Аган перетинає залізничний міст на вітці Ульт-Ягун — Нижньовартовськ. В кількох місцях річка перетинається нафто- та газопроводами.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Перелік внутрішніх водних шляхів Російської Федерації, затверджений указом Уряду РФ від 19 грудня 2002 р. № 1800-р (рос.)

Джерела[ред.ред. код]