Західно-Сибірська рівнина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Західно-Сибірська низовина Вигляд з Трансибу
Західно-Сибірська рівнина на супутниковій карті Північної Азії

За́хідно-Сибі́рська низовина́, — одна з найбільших низовинних акумулятивних рівнин земної кулі. Розташована на північ від Казахського дрібносопковика і гір Алтаю, між Уралом на заході і Середньосибірським плоскогір'ям на сході. Простягнення із півночі на південь до 2 500 км, із заходу на схід від 1000 до 1900 км; площа близько 2,6 млн. км². Поверхня рівнинна, слаборозчленована, з невеликими амплітудами висот. Висоти низовин північних і центральних районів не перевищують 50—150 м, невисокі височини (до 220—300 м) характерні головним чином для західних, південних і східних околиць рівнини. Смуга височин утворює також т.з. Сибірські Ували, що тягнуться від Обі майже до Єнісею. Всюди переважають широкі плоскі простори міжріч з незначними ухилами поверхні, сильно заболочені і місцями ускладнені моренними пагорбами і пасмами (на півночі) або невисокими піщаними пасмами (головним чином на півдні). Значні площі займають плоскі стародавньо-озерні улоговини — полісся. Річкові долини утворюють порівняно негусту мережу і у верхів'ях найчастіше є неглибокими улоговинами з погано вираженими схилами. Тільки небагато найбільш крупних річок протікають в добре розроблених, глибоких (до 50—80 м) долинах, з крутим правим берегом і системою терас в лівобережжі.

Геологія[ред.ред. код]

Західно-Сибірська низовина сформувалася в межах епігерцинської західно-сибірської плити, підмурівок якої складний інтенсивно дислокованими палеозойськими відкладеннями. Вони всюди покриті чохлом рихлих морських і континентальних мезо-кайнозойських порід (глин, пісковиків, мергелів тощо) загальною потужністю понад 1000 м (у западинах фундаменту до 3 000—4 000 м). Наймолодші, антропогенові, відкладення на півдні — алювіальні і озерні, нерідко прикриті лесами і лесоподібними суглинками; на півночі — льодовикові, морські і льодовиково-морські (потужність місцями до 200 м). У чохлі рихлих відкладень поміщені горизонти підземних вод — прісних і мінералізованих (в тому числі розсолів), зустрічаються також гарячі (до 100—150°С) води. Є промислові родовища нафти і природного газу (Західно-Сибірський нафтогазоносний басейн), Західно-Сибірський артезіанський басейн — найбільший у світі артезіанський басейн.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат континентальний, достатньо суворий. Взимку над рівниною переважають маси холодного континентального повітря помірних широт, а в теплу пору року формується область зниженого тиску і сюди частіше поступають вологі маси повітря з Північної Атлантики. Середні річні температури від —10,5 °C на півночі до 1—2 °C на півдні, середні температури січня від —28 до —16 °C, липня від 4 до 22 °C. Тривалість вегетаційного періоду на крайньому півдні сягає 175—180 днів. Основна маса опадів приноситься повітряними масами із заходу, головним чином в липні і серпні. Річна сума опадів від 200—250 мм в тундровій і степовій зонах до 500—600 мм в лісовій зоні. Потужність снігового покриву від 20—30 см в степу до 70—100 см в тайзі приєнісейських районів.

Ріки[ред.ред. код]

Озера[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]