Аллан Блум
| Аллан Блум | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
14 вересня 1930[1][2][3] Індіанаполіс, США[4] | |||
| Смерть |
7 жовтня 1992[5][1][…] (62 роки) Чикаго, Іллінойс, США[4] смерть від ускладнень, пов'язаних зі СНІДомd | |||
| Громадянство (підданство) |
 США | |||
| Знання мов |
| |||
| Діяльність |
| |||
| Викладав | Торонтський університет, Корнелльський університет і Чиказький університет | |||
| Науковий ступінь | доктор філософії | |||
| Alma mater | Чиказький університет | |||
| Вчителі | Лео Штраус | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Аллан Девід Блум (фр. Allan David Bloom, Індіанаполіс, 14 вересня 1930 — Чикаго, 7 жовтня 1992) — американський філософ. Він був учнем Лео Штрауса в Чиказькому університеті і найбільш відомий завдяки своєму бестселеру 1987 року «Закриття американського розуму»[en], який отримав широке висвітлення в американських ЗМІ.[7][8][9] Кілька сотень тисяч примірників книги було видано в США, але вона не отримала широкого розповсюдження у Європі, зокрема в Україні. У ній Блум критикує ліберальну модель освіти епохи після Другої світової війни та засилля масової культури у свідомості людей. Він також відомий своїми педагогічними позиціями та перекладами Платона і Руссо.
Біографія[ред. | ред. код]
Аллан Блум навчався в державних школах Індіанаполіса до 16 років. У цей час його сім'я переїхала до Чикаго, де Аллан Блум вступив до університету, здобувши ступінь бакалавра в 1949 році, магістра в 1953 році і доктора філософії в Комітеті соціальної думки в 1955 році. Там він зазнав значного впливу Лео Штрауса. Потім він навчався і викладав за кордоном, у Вищій нормальній школі в Парижі з 1953 по 1955 рік, де він брав уроки в Андре-Жана Фестужера та Александра Кожева і подружився з Ернестом Фортеном та Раймоном Ароном. У 1957 році він поїхав до Гейдельберга. Викладав в американських університетах Чикаго (1955-1960), Єльському (1960-1963) та Корнельському (1963-1970), а також у Канаді в Торонтському університеті (1970-1979).
Після Торонто Блум повернувся до Чикаго, де був призначений професором Комітету з соціальної думки (англ. Committee on Social Thought) до своєї смерті в 1992 році. Блум був також відомим перекладачем Платона і Руссо. Серед його студентів були П'єр Манент, П'єр Гасснер та Френсіс Фукуяма.
Ймовірно, хворий на СНІД, Блум помер 7 жовтня 1992 року у віці 62 років після госпіталізації з виразкою та ускладненнями на печінку. На момент смерті він був співдиректором Центру досліджень теорії і практики демократії імені Джона М. Оліна (англ. John M. Olin Center for Inquiry into the Theory and Practice of Democracy).
Ідеї[ред. | ред. код]
Аллан Блум вважав, що ліберальна освіта в поєднанні з ретельним вивченням великих класичних текстів є основою будь-якої хорошої освіти. У цьому сенсі він, схоже, дотримувався доктрини Мортимера Адлера, яку на кампусі Чиказького університету представляв його молодий президент Роберт Мейнард Хатчінс[en]. Мортимер Адлер і Роберт Мейнард Хатчінс, які думали про програму ліберальних студій, побачили, що «Великі книги» (англ. Great Books) є найкращим засобом для того, що є основним у західній культурі, і для того, до чого рефлексія може наблизитися на найфундаментальнішому рівні у постійних і важливих питаннях, що стоять перед людством.
Аллан Блум був твердо переконаний, що жодна людина не може по-справжньому дослідити життя, не займаючись серйозним вивченням і не менш серйозною практикою великих класичних текстів. Він був настільки переконаний у цьому, що доклав зусиль до опанування класичної грецької та французької мов, як для власного навчання, так і для викладання; Його переклади «Держава» Платона та «Еміля» Руссо дали поштовх багатьом подальшим дослідженням, але передусім у посмертній «Любові та дружбі» (англ. Love and Friendship), де Блум ділиться своїми прочитаннями Платона, а також Руссо, Джейн Остін, Стендаля, Флобера, Толстого, Шекспіра та Монтеня.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Internet Philosophy Ontology project
- ↑ а б Freebase Data Dumps — Google.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Feeney, Matt (12 квітня 2012). Allan Bloom’s Guide to College. The New Yorker (амер.). ISSN 0028-792X. Процитовано 13 квітня 2024.
- ↑ Nussbaum, Martha C. (5 листопада 1987). Undemocratic Vistas. The New York Review of Books (англ.). Т. 34, № 17. ISSN 0028-7504. Процитовано 13 квітня 2024.
- ↑ Greider, William (8 жовтня 1987). Bloom and Doom: 'The Closing of the American Mind'. Rolling Stone (амер.). Процитовано 13 квітня 2024.
Посилання[ред. | ред. код]
- Andrew Patner, «Allan Bloom, warts and all», Chicago Sun-Times, 16 aprill 2000.
- Jim Sleeper, «Allan Bloom and the Conservative Mind», The New York Times, 4 septembre 2005.
|
