Гайдельберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гайдельберґ
Heidelberg
Герб
Гайдельберґ
Основні дані
Країна Німеччина Німеччина
Перша згадка 1196
Населення 144634
Агломерація реґіон Рейн—Неккар
Площа міста 108,83 км²
Географічні координати 49°24′ пн. ш. 08°42′ сх. д. / 49.400° пн. ш. 8.700° сх. д. / 49.400; 8.700
Висота над рівнем моря 114 м
Міська влада
Веб-сторінка heidelberg.de
Мер міста Eckart Würzner
Гайдельберґ (Німеччина)
Гайдельберґ
Гайдельберґ

Гайдельбе́рґ (нім. Heidelberg МФА: [ˈhaɪdəlbɛʁk], з німецької: Heydelbeerenberg — «Пустельна гора», «Чорнична гора») — місто в Німеччині на північному заході землі Баден-Вюртемберґ. П'яте за величиною місто Баден-Вюртемберґа, належить до аґломерації реґіон Рейн—Неккар, центром якої є Мангайм.

Відоме своїм давнім університетом Рупрехта-Карла, величними руїнами замку, а також колишньою Палатинською бібліотекою, однією з найбільших бібліотек Ренесансу, нині частково включеною до складу бібліотеки Гайдельберзького університету.

Поблизу Гайдельберґа на території комуни Мауер у 1907 році Отто Шьотензаком (18501912) виявлено найдавніші у Європі кісткові рештки (нижню щелепу) людини (гейдельберзька людина), яка жила тут півмільйона років тому, і, можливо, є нащадком пітекантропа.

Замок в Гайдельберзі

Географія[ред.ред. код]

Розташований у Верхньорейнській низовині на березі ріки Неккар. На території міста здіймаються пагорби Кьоніґшуль («Королівський трон» висотою 568 м), Гайсберґ (375 м) на лівому березі Неккара і Гайлігенберґ («Гора Святих» висотою 445 м) на правому.

Історія[ред.ред. код]

Столиця князівства[ред.ред. код]

Перша згадка про Гайдельберґ стосується 1196 року, проте поселення на території сучасного міста існували вже у VI—VIII cт. Після розпаду імперії Карла Великого ці території належали до герцогства Франконія у складі Східного Франкського королівства. У 939 король Оттон І Великий зі Саксонської династії ліквідував герцогство Франконію, її землі були поділені і включені до королівських володінь.

На території кожного з герцогств Східного Франкського королівства (Франконія, Саксонія, Лотарингія, Швабія, Баварія, Тюрингія) — існували королівські, згодом імператорські маєтки — пфальци. Управління цими маєтками, а заодно і судову владу в герцогствах від імені короля здійснювали пфальцграфи («граф-палатин», «палацовий граф»). З ліквідацією Франконського герцогства перестала існувати посада франконського пфальцграфа. Лотаринзький пфальцграф спочатку перебував в Аахені, потім, у Х—ХІ ст. в замках навколо Кьольна і Бонна. Після територіальних втрат пфальцграфство Лотарингія у 1085 було перетворене на пфальцграфство Рейнське, до нього перейшла частина західних територій колишньої Франконії, що перебували у власності кайзера.

З 1196 рейнськими пфальцграфами стали герцоги Вельфи, з 1214 — герцоги Віттельсбахи.

Гайдельберзький замок відомий з 1225 року. Як припускають історики, мова йде про верхній замок. Згодом було збудовано нижній (сучасний) замок (на висоті 80 метрів над долиною Неккара). У 1303 згадується про верхній і нижній замки у Гайдельберзі. Місто в долині, за останніми даними, було закладене близько 1220 року. Ринкова площа Marktplatz розташована за 500 метрів від замку. Найстарішою парафіяльною церквою була церква Святого Петера.

Тільки в 2-й половині ХІІІ ст. Гайдельберґ став однією з резиденцій рейнського пфальцграфа, а єдиною столицею Рейнського Пфальца — в середині XIV cт. за Рупрехта І Віттельсбаха.

У 1356 Рупрехта І Золотою буллою кайзер Карл IV Люксембург підвищив до курфюрста — «князя-виборця», а пфальцграфство Рейнське перетворив на Курфюрство Пфальц. Відтепер курфюрст Пфальца отримав право одним зі 7 князів Райху обирати кайзера, а після короля богемського, яким був представник Люксембургів, вважався старшим зі світських курфюрстів імперії.

У 1386 році курфюрст Рупрехт І заснував університет. На сьогодні він є найстарішим університетом Німеччини. Проте на той час на тодішній території Священної Римської імперії вже функціонували університети у Болоньї (1119), Падуї (1222), Перуджі (1308), Флоренції (13211859), Пізі (1343), Празі (1348), Павії (1361) і Відні (1365).

Існує думка, що студентський гімн Gaudeamus виник у середовищі студентів Гайдельберзького університету.

У списках студентів філософського факультету Гайдельберзького університету за 1509 рік внесене ім'я Йоганна Фауста, який тут отримав ступінь бакалавра теології.

У період Реформації у Курфюрстві Пфальц у 1530-их роках поширилося лютеранство, але у 1557 курфюрст Оттгайнріх Віттельсбах, засновник Палатинської бібліотеки, запровадив кальвінізм.

У 1537 році блискавкою було зруйновано верхній замок.

Розенкрейцерська столиця[ред.ред. код]

У вересні 1610 курфюрстом став Фрідріх V з династичної лінії Зіммерн-Віттельсбах. Одночасно він став лідером Євангелічної унії, яка протистояла католицьким князівствам Священної Римської імперії німецької нації. Із цим Гайдельберґ став епіцентром боротьби проти кайзера і Папи Римського і головним осередком розенкрейцерства. З нагоди одруження Фрідріха V з англійською принцесою Елізабет у Гайдельберзі спорудили небачені досі сади, інженерні споруди під керівництвом французького інженера Саломона де Косса (Hortus Palatinus), які стали втіленням розенкрейцерського міфу.

Початок Тридцятилітньої війни і коронація Фрідріха V 4 листопада 1619 як короля Чехії стали для Пфальца катастрофою. Військо Фрідріха V було рогромлене під Білою Горою, а його самого позбавили титулу і володінь. 14 вересня 1622 року військо Католицької Ліги під командою фельдмаршала графа Тіллі взяло Гайдельберґ. У місті було вчинено різанину протестантів і зруйновано розенкрейцерські сади. Пфальцграфом став у 1623 році лідер Католицької Ліги герцог Максиміліан І Баварський. Він наказав перевести Палатинську біліотеку до Ватикану. Внаслідок цих подій Гайдельберґ частково повернувся у католицтво.

Занепад[ред.ред. код]

В ході подальших подій Тридцятилітньої війни Гайдельберґ взяли у 1633 шведи. Під час воєн із Францією Гайдельберґ взяли штурмом французами у 1689 і 1693, коли замок і місто були зруйновані. Внаслідок занепаду у 1720 році столицю Курфюрства Пфальцського було перенесено з Гайдельберґа до Мангайма.

У 1803 році рішенням імперської депутації на вимогу наполеонівської Франції частину колишнього Курфюрства Пфальц було включено до складу курфюрства Баден, утвореного того ж року замість ліквідованих духовних імперських курфюрств.

Гайдельберзький замок згорів 24 червня 1764 р. під час грози. Припинити подальше руйнування замку закликав у 1803 році драматург Август фон Коцебу. З цим Гайдельберг став одним з місць паломництва німецьких романтиків. Велику роль у справі збереження Гайдельберзького замку відіграв француз граф Шарль де Гремберг, який, починаючи з 1810 року, упродовж кількох десятиліть залишався охоронцем замку. Значного імпульсу додало будівництво залізниці Мангайм—Гайдельберґ, першої у Бадені. У Гайдельберзі багато разів бував англійський художник Вільям Тернер18171844), письменники Віктор Гюго1838) і Марк Твен (1878), які залишили свої твори про місто.

Сучасність[ред.ред. код]

Впродовж 1960-2002 рр. у місті знаходилась штаб-квартира Союзного Командування Європи Мобільними Силами.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Німеччина Це незавершена стаття з географії Німеччини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.