Ангкор-Ват
Ангко́р-Ват (кхмер. អង្គរវត្ត — місто-храм) — храмовий комплекс 12 століття у Камбоджі. Є найбільшою культовою спорудою та однією з найважливіших археологічних пам'яток світу. Побудований за часів короля Сурьявармана II (роки правління — 1113-1150).
Ангкор-Ват розташований у 5,5 км північніше сучасного міста Сієм Ріп, столиці однойменної провінції Камбоджі, і являє собою частину храмового комплексу, спорудженого в районі стародавньої столиці держави кхмерів — міста Ангкор. Ангкор займає площу 200 км². Недавно проведені дослідження свідчать, що його площа могла складати близько 3 000 км², а кількість мешканців досягала півмільйона чоловік, тим самим роблячи його найбільшим людським поселенням доіндустріальної епохи.
Зміст |
[ред.] Історія
Комплекс був виявлений 22 січня 1861 року французьким мандрівником Анрі Муо. У 1970-ті роки деякі споруди та скульптури комплексу постраждали від актів вандалізму з боку солдатів Пол Пота. У 1992 році разом з іншими спорудами міста Ангкор був узятий під егіду ЮНЕСКО. Сьогодні є однією з головних туристичних визначних пам'яток Камбоджі.
В 2007 році Ангкор-Ват номінувався в проекті Сім нових чудес світу і потрапив до півфіналу.
[ред.] Архітектура
Храм побудовано у т. зв. ангкоріанському стилі, що являє собою зрілий і витончений етап розвитку кхмерської архітектури, містячи одночасно виразні риси впливу індуїстської.
Кхмерські храми не були місцем зібрання віруючих, а служили помешканням чи місцем перебування для божеств, і до їхніх центральних споруд мали доступ лише представники релігійної й політичної верхівки держави. Ангкор-Ват вирізняється тим, що мав і інше призначення — служити царським мавзолеєм.
Споруда являє собою прямокутник 1 500 x 1 300 м і займає площу близько 200 га, включаючи оточуючий рів 190 м завдовжки. Комплекс можна поділити на зони: великий зовнішній двір, по периметру огороджений стіною, та центральна платформа, на якій зведено ансамбль з трьох концентричних споруд — власне храм.
[ред.] Зовнішній двір
Зовнішній двір оточений ровом і має виміри 1,025 x 800 м та площу 82 га. Рів, загальна довжина периметру якого складає 5,5 км, обкладено рядами каміння. На західній та східній сторонах через рів перекинуто мости довжиною 12 м, для входу у храм та виходу з нього, оздоблені балюстрадою характерної форми змій Нага.
Двір огороджений стіною з латеріту, 5 м заввишки, на якій знаходиться галерея з колонами, довжина якої складає 235 м.
З тієї причини, що храм було призначено для поховання царів, або ж через присвячення його богові Вішну (який уособлював східну чверть Всесвіту), Ангкор-Ват, на відміну від інших храмів, орієнтовано на схід.
[ред.] Центральний храм
[ред.] Оздоблення
Ангкор-Ват присвячений богові Вішну — найбільша культова побудова в світі. В його вишуканому за композицією архітектурному об'ємі поєднано храм, палац і фортецю. Храм являє собою складну трирівневу конструкцію з безліччю сходів і переходів на яких розташовані галереї і 5 багатоярусних башт — одна в центрі та чотири по краях, оздоблених безліччю орнаментів і скульптур. Центральна башта підноситься над землею на 65 метрів і символізує міфічну гору Меру, яка є центром всього світу. Сюжети скульптур легендарні, здебільшого запозичені з індійського епосу («Рамаяна» і «Махабхарата»), інші розповідають про ключові моменти кхмерської історії. Висота барельєфів доходить до 2 м, а їх загальна довжина близько 1 км.
[ред.] Особливості конструкції
Зовнішню стіну збудовано з латериту, ряд джерел також вказують на використання в окремих випадках лімоніту; сам храм майже повністю побудовано з пісковика. Попри те, що вага блоків, використаних при побудові, сягала 4-х тонн, їх каналами транспортували з кар'єрів, розташованих на відстані 40 км на північний захід від храму. Підраховано, що об'єм використаного каміння (5 млн тонн) майже рівний витраченому на будівництво піраміди Хефрена у Гізі, де були задіяні тисячі робітників. За оцінками сучасних інженерів, сьогодні на спорудження храму Ангкор-Ват знадобилося би 300 років, тоді як насправді храм був побудований менш ніж за 40.
Для того, аби куски пісковику можна було ідеально підігнати один до одного, їх обробляли настільки старанно, що це дозволило майже не використовувати жодних будівельних розчинів.
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
- Все о чудесах света. Атлас-справочник. Сн.-Петербург, «Кристалл», 2007, стор. 120 — 121. ISBN 978-5-9603-0081.(рос.)
[ред.] Посилання
