Анджей Фридецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анджей Фридецький
Народження 26 листопада 1903(1903-11-26)
Смерть 7 липня 1989(1989-07-07) (85 років)
Поховання Ґрабішинський цвинтарd
Країна
(підданство)		  Республіка Польща
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів, Вроцлав
Архітектурний стиль функціоналізм
Науковий ступінь професор
Заклад Національний університет «Львівська політехніка»
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Лицарський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Лицарський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)

Анджей Фридецький (пол. Andrzej Frydecki, 26 листопада 1903, Сосновець — 7 липня 1989, Вроцлав) — польський архітектор, педагог, фахівець із проєктування театральних споруд.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 26 листопада 1903 в місті Сосновець (нині — Сілезького воєводства). Закінчив гімназію ім. Сташиця. Навчався на факультеті архітектури Львівської політехніки у 1922—1930 роках. Здобув диплом із двома відзнаками. У подальшому асистент, пізніше ад'юнкт там же.[1] Протягом 1931—1934 років був членом Політехнічного товариства у Львові.[2] 1934 року обраний віце-президентом львівського відділу SARP (спілки архітекторів).[3] У травні 1943 року змушений німецькою окупаційною владою до виїзду зі Львова. Разом із родиною проживав у селі Чудці поблизу Ряшева. Кілька місяців працював у Ряшеві, пізніше — у Регіональній дирекції просторового планування в Катовицях, викладав проєктування у тамтешніх навчальних закладах. Від 1947 року жив у Вроцлаві, викладав у Вроцлавській політехніці на кафедрі утилітарного будівництва. Автор книги Projektowanie budynkόw widowiskowych dla teatru, muzyki i filmu (Вроцлав, 1976). Відзначений Кавалерським і Командорським хрестами Ордену Відродження Польщі. Помер 7 липня 1989 року у Вроцлаві. Ім'я Фридецького викарбувано на пам'ятній таблиці Архітектурного факультету Вроцлавської політехніки.[1]

Роботи[ред. | ред. код]

Реалізовані проєкти
  • Дім PZUS у Львові (після 1928).[4]
  • Корпус лікарні для психічно хворих у Кракові, в місцевості Кобежин (1928).[4]
  • Розбудова костелу Пресвятої Діви Марії Королеви Польщі на Сихові (нині — греко-католицький храм на вул. Зеленій, 385 у Львові). Невеликий однонавовий неоготичний храм походив із 1910 року. Фридецький спроєктував нову, більшу наву у формах стилю функціоналізму, поєднаному з елементами неоготики (стрільчасті вікна, контрфорси). Старий храм перетворено на пресбітерій нового. Реалізовано 1936 року.[4]
  • «Дім солдата» на нинішній площі Петрушевича, 2 у Львові. Спільний проєкт 1935 року Стефана Порембовича та Анджея Фридецького здобув перше місце на конкурсі. Він передбачав оригінальне поєднання кіно- та театрального залу. Будівництво велось від 1938 року, але через початок війни не завершено. Добудовано лише в радянський час (1961 року) за проєктом Людмили Нівіної.[5][4]
  • Пансіонат на 60 місць у Моршині (до 1939).[6]
  • Відпочинковий заклад у Сколе (до 1939).[6]
  • Дошкільний заклад у Делятині (до 1939).[6]
  • Розбудова міського театру у Вроцлаві (до 1939).[6]
  • Тимчасовий одноповерховий лабораторний павільйон, а також три дослідно-виробничі зали механічного факультету Вроцлавської політехніки на вулиці Смолюховського. Проєкт, ймовірно, 1948 року. Спорудження завершено навесні 1949 року. Будівлі не збережені. У тому ж комплексі споруджено головний корпус механічного факультету на вулиці Лукасевича. Проєкт 1949 року, будівництво тривало до 1953. Низку інших споруд проєктованого комплексу не збудовано.[7]
  • Детальний план забудови житлового мікрорайону гірників № 11 у Катовицях (між 1945 і 1951).[6]
Нереалізовані
  • Навчальний проєкт театру (1927).[8]
  • Одна з трьох третіх нагород конкурсу 1928 року на найкращий проєкт павільйону Львова для Загальної крайової виставки 1929 року в Познані. Співавтор Вікторія Канська-Фридецька.[9]
  • Навчальний проєкт комплексу водних видів спорту (1929).[10]
  • Проєкт типових малих житлових будинків на другий конкурс Банку господарства крайового. 1933 рік. Спільна робота Фридецького, Юліана Духовича, Збігнева Хвалібуга та Вітольда Кольбушовського була серед кількох десятків прийнятих проєктів. Всього в конкурсі брали участь 437 робіт.[11]
  • III нагорода конкурсу на будівлю міських електричних закладів у Львові (1934, спільно зі Стефаном Порембовичем).[12]
  • Проєкт костелу святого Вінсента де Поля у Львові. Створений для конкурсу 1937 року, на якому здобув другу нагороду (фактично найвищу, першу нікому не призначено). Співавтори Вікторія Канська-Фридецька і Яніна Бельська. Храм планувався у вкрай простих монументальних формах із доволі «світським» характером. Незвичною була і внутрішня будова. Так східна бічна нава планувалась удвічі ширшою від західної. Робота разом з іншими конкурсними проєктами експонувалась у Палаці мистецтв на території Східних торгів. Того ж року було створено другий варіант проєкту, а також ще три його модифіковані варіанти. Усі базувались на дуже спрощених своєрідно потрактованих формах готики. Їх теж не було прийнято до реалізації.[13]
  • III нагорода конкурсу на проєкти споруд механічного і електротехнічного факультетів Львівської політехніки (1937, спільно з Вікторією Канською-Фридецькою, при співпраці Яніни Бельської).[14]
  • Проєкт дому Польського історичного товариства у Львові. Розроблений для закритого конкурсу 1938 року. Не був прийнятий до реалізації.[15]
  • Ескізний проєкт будинку Школи вугільної промисловості в Сосновці (до 1939).[6]
  • Проєкт перебудови бернардинського монастиря у Львові. Кінець 1930-х років.[16]
  • Проєкт корпусів електричного і авіаційного факультетів Вроцлавської політехніки. Планувалось збудувати великий комплекс споруд, стилістично близьких до соцреалізму, на теренах між Грюнвальдською віссю, вулицями Норвіда і Смолюховського. Проєктування розпочато 1947 або 1948 року і завершено у 1949. Не реалізовано. Будівництво розпочато пізніше, за конкурсним проєктом інших архітекторів.[17]
  • Конкурсний проєкт автобусного вокзалу у Львові, II нагорода (до 1939).[18]
  • Проєкт «Будинку студента» у Вроцлаві. Створений 1949 року. Планувався в місцевості Щитники, у кварталі між вулицями Парковою, Коперника, Дікштейна і Банаха. Розрахований на 1780 осіб і мав складатись із трьох поєднаних між собою семиповерхових житлових блоків, одного десятиповерхового, а також спортивного комплексу зі стадіоном, критим басейном і спортзалом. Не був реалізований.[19]
  • Конкурсний проєкт архітектурно-урбаністичного розвитку площі Костюшка у Вроцлаві (між 1945 і 1951).[6]
  • Конкурсний проєкт будинку Загального закладу взаємного страхування у Львові, I нагорода (до 1939).[18]
  • Конкурсний проєкт будинку Медичної академії у Вроцлаві (між 1945 і 1951).[6]
  • Конкурсний проєкт будинку Металургійної школи в Катовіцах I нагорода (між 1945 і 1951).[6]
  • Конкурсний проєкт будинку Центральної поліклініки у Львові, III нагорода (до 1939).[18]
  • Конкурсний проєкт водонапірної вежі PKP в Катовицях III нагорода (між 1945 і 1951).[6]
  • Конкурсний проєкт інтер'єрів кав'ярні «Фенікс» у Кракові II нагорода (до 1939).[18]
  • Конкурсний проєкт корпусу авіаційного і механічного факультетів Вроцлавської політехніки (між 1945 і 1951).[6]
  • Конкурсний проєкт типових будинків для робітників у Львові, III нагорода (до 1939).[18]
  • Плани просторового впорядкування міст Бендзин і Жори (між 1945 і 1951).[6]
  • Проєкт архітектурного оточення пам'ятника сілезьким повстанцям на горі святої Анни (між 1945 і 1951).[6]
  • Проєкт відбудови оперного театру у Вроцлаві (між 1945 і 1951).[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Prętczyński Z. Wspomnienia o profesorach Politechniki Wrocławskiej (z lat studiów 1947—1952). — Wrocław : Oficyna Wydawnicza Politechniki Wrocławskiej, 2007. — S. 50—53. — ISBN 83-7085-884-8.
  2. ↑ Polskie Towarzystwo Politechniczne we Lwowie, 1877—1937. Księga pamiątkowa wydana z okazji 60-letniego jubileuszu Towarzystwa / pod red. Emila Bratro. — Lwów : nakł. Polskiego Towarzystwa Politechnicznego, 1937. — S. 43.
  3. ↑ Oddział SARP'u we Lwowie // Architektura i Budownictwo. — 1934. — № 11. — S. 364.
  4. ↑ а б в г Lenartowicz Św. Kościół parafialny P. W. Najświętszej Panny Marii Królowej Polski w Sichowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, 2000. — Т. 8. — S. 240, 242. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-77-7.
  5. ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 544. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Prętczyński Z. Wspomnienia o profesorach… — S. 54.
  7. ↑ Majczyk J. Projekty profesora Andrzeja Frydeckiego dla wrocławskich szkół wyższych // Architectus — 2016. — № 2 (46). — S. 80—82.
  8. ↑ Czasopismo Techniczne. Zeszyt architektoniczny. Projekty studentów Wydziału architektonicznego Politechniki Lwowskiej, wykonane w pracowni Katedry architektury II w latach 1926—1932. — 25 grudnia 1933. — S. 380.
  9. ↑ Powszechna Wystawa Krajowa w r. 1929 // Rzeczy Piękne. — 1928. — № 4—6. — S. 56.
  10. ↑ Czasopismo Techniczne. Zeszyt architektoniczny… — S. 381.
  11. ↑ Konkurs B. G. K. na typy domów mieszkalnych // Architektura i Budownictwo. — 1934. — № 2. — S. 42, 51.
  12. ↑ Rozstrzygnięcie Konkursu na Gmach Miejskich Zakładów Elektrycznych we Lwowie // Architektura i Budownictwo. — 1934. — № 9. — S. 296; Konkurs na gmach Miejskich Zakładów Elektrycznych we Lwowie // Kurjer Powszechny. — 23 czerwca 1934. — № 169. — S. 6.
  13. ↑ Biernat M. Kościół parafialny p. w. Św. Wincentego a Paulo (Misjonarzy) // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków : Antykwa, 2004. — Т. 12. — S. 314—315, 330—331, il. 752, 753, 764—767. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-17-9.
  14. ↑ Rozstrzygnięcie konkursu powszechnego na projekt gmachów Wydziału Mechanicznego i Elektrotechnicznego Politechniki Lwowskiej // Architektura i Budownictwo. — 1937. — № 10. — S. 390; Wynik konkursu na gmach Wydziału Mechanicznego i Elektrycznego Politechniki // Gazeta Lwowska. — 30 grudnia 1937. — № 295. — S. 2.
  15. ↑ Sprawozdanie Polskiego Towarzystwa Historycznego. — Lwów : Z drukarni Zakładu Narodowego im. Ossolińskich, 1938. — S. 9.
  16. ↑ Betlej A. Kościół p. w. Św. Andrzeja i klasztor OO. Bernardynów // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego (2). — Kraków: Antykwa, 2012. — Т. 20. — S. 30. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-63463-02-1.
  17. ↑ Bocheński St., Piskozub J. Budowa budynków Wydziału Elektrycznego D1 i Wydziału Lotniczego D2 Politechniki Wrocławskiej — historia pewnej iluzji // Wiadomości Konserwatorskie. — 2015. — № 41. — S. 65—73.
  18. ↑ а б в г д Prętczyński Z. Wspomnienia o profesorach… — S. 53.
  19. ↑ Majczyk J. Projekty profesora… — S. 85—86.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анджей_Фридецький&oldid=35310573