Анджей Ґолота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анджей Ґолота Boxing pictogram.svg
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я Анджей Ґолота
пол. Andrzej Jan Gołota
Прізвисько Ендрю англ. Andrew
Громадянство Польща Польща
Дата народження 5 січня 1968(1968-01-05) (46 років)
Місце народження Варшава
Місце проживання Чикаго
Вагова категорія важка вага
Стійка Правша
Зріст 193
Розмах рук 201
Стиль Ортодокс
Професіональна кар'єра
Боїв 51
Перемог 41
Перемог нокаутом 33
Поразок 8
Нічиїх 1
Не відбулося 1
Перемог 111
Спортивні медалі
Бокс
Представник Польща Польща
Олімпійські ігри
Бронза Сеул 1988 Важка вага
Чемпіонат Європи з боксу
Бронза Афіни 1989 Важка вага

Анджей Ґолота (пол. Andrzej Gołota 5 січня 1968, Варшава) — польський боксер-професіонал, чотириразовий чемпіон Польщі, бронзовий призер Літніх Олімпійських ігор 1988 року, бронзовий медаліст чемпіонату Європи 1989 р. Єдиний боксер в історії важкої ваги, який бився за світові чемпіонські титули всіх основних боксерських організацій (WBC, IBF, WBA і WBO) та не виграв жодного.

Свою кар'єру почав у віці 12 років у варшавському спортивному клубі Легія. У юніорах завоював срібну (1985) та золоту (1986) медаль чемпіонату світу.

1990 року він одружився з американською громадянкою польського походження і переїхав в Чикаго.

Професійна кар'єра почалася 7 лютого 1992 року в Мілуокі, успішним боєм з Рузвельтом Шулером. До кінця 1992 виграв 7 боїв не програвши жодного.

16 травня 1995 року в Атлантік-Сіті переміг боксера з Тонга, Самсона Поуха (нокаутом у п'ятому раунді). 15 березня 1996 Ґолота вибив американина Данелла Ніколсона. Нокаутував його однак незгідно з правилами (вдарив головою), що принесло йому славу брудного боксера.

Наступним суперникок Ніколсона мав бути відомий Ріддік Боуї, однак після поразки, менеджери Ріддіка вишішили замінити його поляком. Боротьба в Медісон-сквер-гардені у Нью-Йорку (11 липня 1996) призвела до дискваліфікації Ґолоти за удари нижче пояса. Його поразка супроводжувалася бійкою навколо рингу, після якої у лікарні знайшлися менеджер Ґолоти — Лу Дува і сам Ґолота, який отримав удар мобілкою по голові.

Удари нижче пояса підтвердили думку, що Ґолота б'ється нечисто. Проте сам бій доказав, що Ґолота має потенціял і добре боксує, а протягом бою довгий час перемагав за очками. Позитивні відгуки експертів призвели до реваншового бою, який відбувся 14 грудня 1996 в Атлантик-Сіті. Знову ж таки, поєдинок закінчився дискваліфікацією за нечисті удари Ґолоти, а поляк був ще ближче до перемоги, ніж у першому поєдинку — Ріддік Боуї перший раз в кар'єрі лежав на дошках, а до дискваліфікації Ґолота перемагав за очками у всіх суддів.

Не зважаючи на дві наступні поразки, Анджей Голота отримав перший раз у кар'єрі можливість бою за пояс чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC. Однак 4 жовтня 1997 в Атлантик-Сіті, в поєдинку з британцем Ленноксом Льюїсом, був нокаутований у першому раунді.

Після цієї поразки Ґолота виграв своїх наступних шість боїв, між іншими з колишнім чемпіоном світу

WBC і WBA, Тімом Уізерспуном. Цей поєдинок відкрив можливість відбіркового поєдинку WBC з Майклом Грантом.

20 листопада 1999 в Атлантик-Сіті, Ґолота був близький до перемоги над Грантом. В першому раунді двічі поклав суперника на дошки і вів за очками протягом більшої частини бою. Однак у десятому раунді (бій узгоджено на 12 раундів) Ґолота отримав нокдаун і відмовився продовжувати бій.

20 жовтня 2000 в Детройті зіткнувся з Майком Тайсоном. Вже в першому раунді суддя рахував поляка, а в перерві між другим і третім раундом раундом Ґолота відмовився продовжувати бій та пішов у роздягальню. У 2001 році спортивна комісія штату Мічиган визнала бій недійсним, після виявлення у крові Тайсона заборонених речовин.

Після трьох-річної перерви повернувся на ринг 2003 року і виграв кілька боїв.

27 квітня 2004 мав другий шанс боротися за чемпіонський титул, на цей раз організації IBF. Поєдинок з Крісом Бьордом закінчився в нічию, і американець зберіг свій титул чемпіона.

13 листопада 2004 Ґолота програв за очками бій за звання чемпіона світу WBA з Джоном Руїсом.

22 травня 2005 у четвертому бої за титул чемпіона світу (на цей раз федерації WBO) був нокаутований у 53 секунді Леймоном Брюстером.

6 жовтня 2007 року в Медісон-сквер-гарденi у Нью-Йорку, переміг ірландця Кевіна Макбрайда у шостому раунді, завоювавши першість у Північній Америці федерації IBF.

19 січня 2008 року в Медісон-сквер-гарден, переміг одноголосним рішенням суддів за очками Майка Молло та виграв пояс Латинської Америки — WBA.

7 листопада 2008 року програв Рею Остіну у бої за пояс WBC USNBC.

24 жовтня 2009 року програв у п'ятому раунді Томашу Адамеку у бої за інтерконтинентальний пояс IBF.

Посилання[ред.ред. код]