Андрющенко Володимир Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Володимир Андрющенко.
Андрющенко Володимир Миколайович
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження 11 серпня 1969(1969-08-11)
Дніпро, Українська РСР, СРСР
Смерть 26 квітня 2015(2015-04-26) (45 років)
Опитне, Ясинуватський район, Донецька область, Україна
(загиблий у бою)
Поховання Дніпро
Громадянство Україна Україна
Псевдо «Прокурор»
Військова служба
Роки служби 2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Володи́мир Микола́йович Андрю́щенко (нар. 11 серпня 1969(19690811), м. Дніпро, Дніпропетровська область, Українська РСР — 26 квітня 2015, с-ще Опитне, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, позивний «Прокурор».

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Народився 1969 року в місті Дніпро (на той час — Дніпропетровськ). Закінчив середню школу, пройшов строкову військову службу в Радянській армії.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України в лютому 2015 призваний за частковою мобілізацією.

Старший сержант, заступник командира взводу 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302, смт Черкаське, Дніпропетровська область. З весни 2015 брав участь в антитерористичній операції. Був командиром взводного опорного пункту в селищі Опитне Ясинуватського району, неподалік Донецького аеропорту.

Бойовий товариш Микола Панченко: «Він був справжнім чоловіком. До нього приїздили радитися і командир роти, і представники інших підрозділів. Володимир, мені здається, народився військовим»[1].

26 квітня 2015 загинув від смертельного поранення під час мінометного обстрілу опорного пункту в Опитному, відбиваючи вогнем з ДШК атаку піхоти противника, що почала просуватись під прикриттям мінометів.

Похований на Західному кладовищі м. Дніпро.

Без Володимира лишилися батьки, дружина, син і донька.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].

Вшанування[ред. | ред. код]

  • В грудні 2015 у м. Дніпро в Таромському вул. Фрунзе, на якій жив Володимир, перейменовано на вулицю Сержанта Андрющенка[3].
  • 2 вересня 2016 на початку вулиці Сержанта Андрющенка відкрито пам'ятний знак[4][5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ У Таромському відкрили меморіальну плиту загиблому бійцю. Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 7 січня 2018.
  2. ↑ Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ У Дніпропетровську чотири вулиці назвали на честь загиблих в АТО. Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 7 січня 2018.
  4. ↑ Пам'ятну дошку бійцю АТО В. Андрющенку встановили у Дніпрі. Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 7 січня 2018.
  5. ↑ У Дніпрі відкрили меморіальну дошку бійцю Володимиру Андрющенку. Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 7 січня 2018.

Джерела[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андрющенко_Володимир_Миколайович&oldid=40075564