Папа Римський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Папа перенаправлено сюди. Для інших значень див. Папа (значення).
Папська емблема

Па́па Ри́мський (від лат. papa — Папа, батько; з грец. παπάς — патріарх, священик від грец. πατήρ — батько).[1] — або Понтифік — глава Католицької Церкви, єпископ Риму і голова держави Ватикан. З 13 березня 2013 року ним є Франциск.

Богословське підґрунтя[ред.ред. код]

П'єтро Перуджіно «Вручення Ключів Святому Петру». Традиційне зображення передачі Святому Петру ключів від Святого Престолу. Сикстинська капела Ватикан (1492)


Католицька церква обґрунтовує владу Римського єпископа наступництвом апостола Петра, що прийняв у Римі мученицьку смерть. Хоча Новий Заповіт містить лише відомості про подорож Петра до Антіохії (Гал. 2:11), про знаходження Петра у Римі говорять передання перших століть існування християнства.

Католики вважають, що саме апостолові Петру Ісус заповідав очолити Церкву, при цьому виділяють такі моменти Євангелія:

«

Мт. 18:17-19 А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.
І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її
І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!

 »

Тут Ісус назвав Симона сина Йони Петром (Πέτρος), що в перекладі з грецької означає Скеля.

« Ів. 21:15-17 Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої!

І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої!
Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!

 »

Богослови наголошують на тому, що Ісус порівнював вірних своєї Церкви з вівчарнею, а себе називав Пастиром.

Влада Папи Римського[ред.ред. код]

У Католицькій Церкві влада Папи має виключний характер. Конституції Pastor aeternus 1870 року наділяє Папу «найвищою і повною юрисдикцією над Римо-Католицькою Церквою як у питаннях віри і моралі, так і в питаннях дисципліни і управління», а також владою «над кожною з Церков, що знаходяться у спілкуванні з Папою і над кожним без винятку священиком і віруючим, незалежно від будь-яких прав земної влади» (канон 218, № 1-2). Адміністративний корпус, що керує справами Папи, називається Римська Курія, збірна назва для Римської Курії та Папи Римського у сукупності — Святий престол.

У питаннях віри і моралі Папа стежить за чистотою віровчення, тобто відкидає псевдовчення, керує місіонерською діяльністю, скликає Вселенські собори католицької церкви, веде їхні засідання (особисто або за допомогою уповноважених ним осіб), затверджує їх рішення, переносить або розпускає собори (у випадку смерті папи під час собору, його засідання припиняються до виборів нового Папи). На Першому ватиканському соборі 1870 року було оголошено, що вчення у справах віри або моралі, які Папа проголошує урочисто ex cathedra, тобто як Пастир і Вчитель всіх християн, силою своєї найвищої апостольської влади, — вважаються непомильними і зобов'язують в усій Церкві (Догмат про непомильність Папи).

Папа наділений найвищою судовою владою в церкві. Будь-яка судова справа може бути подана йому як до першої інстанції. Лише йому підсудні кардинали, нунції і єпископи, яких обвинувачують в карних злочинах. Папа вирішує справи в третій інстанції за апеляціями у церковних процесах. Звернення до світського суду з оскарженням вироку, який винесено папою, забороняється.

Папі належить найвища виконавча влада в церкві: він засновує, змінює й ліквідує єпископства; призначає, затверджує на посаді, переводить і зміщає єпископів; заповнює вакансії, розпоряджається на вищому рівні церковним майном, здійснює право проголошувати блаженними й святими.

Папа — гарант всезагальності і єдності католицької церкви. Оскільки Папа — гарант єдності церкви, то й папська влада — суверенна. Через папу діють на повну силу й частини церкви. Єдиновладдя Папи необхідно для дотримання законності й для підтримки порядку усередині церкви.

Також Папа є головою світської держави Ватикан, що займає 44 гектари. У 756–1870 роках Папа головував так званою Папською областю, що займала значну частину півночі Італії.

Повний титул[ред.ред. код]

Повний титул згідно з Annuario Pontificio — щорічним виданням Ватикану (в дужках латиною):

  1. Єпископ Риму (Episcopus Romanus)
  2. Вікарій Христа (лат. Vicarius Christi')
  3. Наступник Князя апостолів (Successor principis apostolorum)
  4. Верховний первосвященик Вселенської Церкви (походить від Pontifex Maximus — великий (найвищий) понтифік — титул найвищого жреця Давнього Риму, а згодом перших пап; наступність титулу видно в італійській і англійській назвах) (Caput universalis ecclesiae)
  5. Примас Італії (Primatus Italiae)
  6. Архієпископ-Митрополит Римської Провінції (Archiepiscopus ac metropolitanus provinciae ecclesiasticae Romanae)
  7. Глава Ватиканської держави (Princeps sui iuris civitatis Vaticanae)
  8. Раб рабів Божих (Servus Servorum Dei).

Застарілі титули:

  1. Патріарх Заходу (Patriarcha Occidentis). В березні 2006 в офіційному Папському виданні «Annuario pontificio» Бенедикт XVI цим титулом вже не підписався.
  2. Вікарій Апостольського престолу.

Традиції[ред.ред. код]

Іван Павло II під час генеральної аудієнції, 29 вересня 2004 року, площа св. Петра у Ватикані
Бенедикт XVI

Вибори Папи Римського[ред.ред. код]

Докладніше: Конклав

Папа Римський обирається довічно на зборах кардиналів (конклаві) після смерті свого попередника (або зречення, що буває вкрай рідко). Теоретично, Папою може бути обраний будь-який неодружений чоловік-католик, хоча на практиці останні кілька століть папами ставали винятково кардинали.

Ім'я Папи[ред.ред. код]

Відразу після обрання на конклаві новий Папа вибирає собі ім'я і відповідний номер, під якими він буде правити. Після 1555 року всі римські папи міняли ім'я при вступі на престол, хоча папа формально робити це не зобов'язаний. Серед найбільш використовуваних імен — Лев, Бенедикт, Климент, Пій, Григорій, Інокентій, а до 1410-го також Іоанн. За традицією, Папи ніколи не беруть ім'я Петра, яке носив апостол Петро.

Форми звертання[ред.ред. код]

  • Ваша Святосте
  • Святий Отче
  • Падре

Смерть Папи[ред.ред. код]

Після того, як камерленг офіційно засвідчить смерть Папи, починається період Sede vacante — вакантного престолу, що триває до виборів нового понтифіка. Після того як фізичну смерть папи римського засвідчать лікарі, за звичаєм відбувається наступний обряд, що підтверджує смерть юридично. Кардинал має лише тричі покликати померлого його хресним ім'ям у присутності папського церемоніймейстера, прелатів, секретаря та канцлера Апостольської палати. Раніше також мав тричі вдарити срібним молоточком по лобі померлого. Якщо Папа не відгукнувся, кардинал-камерленг вимовляє фразу на латині: «Vere Papa mortuus est», після чого починається період Sede Vacante, протягом якого Святий престол лишається не зайнятим монархом до закінчення виборів нового папи.

Зречення[ред.ред. код]

Кодекс канонічного права передбачає право Папи відректися від Престолу, причому це зречення не потребує утвердження: єдиною умовою дійсності зречення є вільно виражена воля Папи. Останнім Папою, що скористався цим правом, був Бенедикт XVI, який зрікся престолу 28 лютого 2013 році. Є припущення, що на початку 2000-х років Іоанн Павло ІІ обмірковував можливість зречення у зв'язку з поганим станом здоров'я. Офіційно ця точка зору не підтверджена.

Символи[ред.ред. код]

Папа Пій II в тіарі, малюнок Пінтуріккьо (1502–1507)

До символів, що відрізняють Папу від інших єпископів відноситься тіара, або потрійна корона. Не відомо, коли римські єпископи почали використовували тіару, відомо лише, що це сталося до дару Костянтина. Тіара є символом папства, проте останнім часом не використовується. Павло VI продав власну тіару і віддав гроші бідним. Іоанн Павло I відмовився від коронації, Іван-Павло II також також ухилився від коронації і не носив тіари. Бенедикт XVI відмовився використати тіару навіть на власному гербі, хоча використав потрійну митру, як символ духовної влади.

Іншими особливими знаками є Кільце рибалки та печатка із зображенням святих Петра і Павла, призначена для штампування у свинцю та золоті найурочистіших документів, званих буллами. Після засвідчення смерті Папи, камерленг ламає ці символи в присутності трьох інших кардиналів, що є знаком кінця правління даного Папи.

Папа, на відміну від інших єпископів, не використовує зігнутого посоху, але використовує Папський Хрест. Ця традиція була введена папою Інокентієм III.


Папи Римські в Україні[ред.ред. код]

На території України перебували та загинули мученицькою смертю Папи Римські св. Климент І (?100 р.) і Мартин І (655 р.).

У червні 2001 р. Іван-Павло II відвідав з офіційним візитом Україну та відправив літургії у Києві та Львові.

Список Римських Пап[ред.ред. код]

Теперішній Папа Римський, Франциск  — 266-й за рахунком, якщо вести відлік від Апостола Петра. Найдовше титул Папи Римського обіймали:

  1. Пій IX (1846–1878): 31 рік, 7 місяців і 23 дні (11 560 днів).
  2. Іван-Павло II (1978–2005): 26 років, 5 місяців і 18 днів (9 665 днів).
  3. Лев XIII (1878–1903): 25 роки, 5 місяців і 1 день (9 281 днів).
  4. Пій VI (1775–1799): 24 роки, 6 місяців і 15 днів (8 962 днів).
  5. Адріан I (772–795): 23 роки, 10 місяців і 25 днів (8 729 днів).
  6. Пій VII (1800–1823): 23 роки, 5 місяців і 7 днів (8 560 днів).
  7. Олександр III (1159–1181): 21 рік 11 місяців і 24 дні (8 029 днів).
  8. Сільвестр I (314–335): 21 рік 11 місяців і 1 день (8 005 днів).
  9. Лев I (440–461): 21 рік, 1 місяць і 13 днів. (7 713 днів).
  10. Урбан VIII (1623–1644): 20 років, 11 місяців і 24 дні (7 664 днів).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]