Новаціан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Новаціан або Новатіян (лат. Novatian) (* 200 — †258), був теологом, та з 251 по 258 антипапою (в той час антиєпископом) у Римі.

Після того, як помер папа Фабіан, у 250 році Новаціана було вибрано представником громади. Все вказувало на те, що він буде наступником Фабіана. Однак у березні 251 року було вибрано Корнелія наступним єпископом (папою). Проте Новаціана освятили три єпископи з півдня Італії і він почав боротьбу за посаду з Корнелієм. Ця боротьба відбувалась на фоні й так складної ситуації у 251 році, коли переслідування християн були особливо жорстокі.

Новаціан зі своїми прихильниками з римської громади, названими потім новаціанцями, створює окрему церковну громаду. Вони захищали стару строгу практику поєднування з Церквою тих, що згрішили. Це питання було тоді дуже актуальним, бо за Декієвих переслідувань велика кількість вірних заперечили свою віру. Тих, хто з Церкви переходили на сторону новаціанців, вони перехрищували. Вони вважали себе церквою «святих, чистих», і на Сході раніше маніхеїв прийняли на себе назву грец. καθαροί. Основною рисою цієї секти було непрощення грішників. Зразу новаціанці відмовляли прощення тільки винуватим у трьох найважчих гріхах і виключали їх раз і назавжди з Церкви. Пізніше цей строгий захід вони поширили на всі смертні гріхи, здійснені після охрищення, і позбавляли грішників всякої надії, кажучи, що покаяння є для них некорисне і неможливе. Основним положенням було те, що церква не прощає важких гріхів, а це може зробити лише Бог.

Завдяки незвичайній активності Новаціана і його прихильників ця схизма дуже поширилася, навіть на Сході, і протрималася аж до VII століття. Новаціанство було присутнє в християнських громадах Іспанії до 5 століття. Пізніше їхні принципи були витіснені з церковної практики.

У 251 році Новаціан на синоді з 60 єпископів під головуванням Корнелія був відлучений від церкви.

Новаціан покидає Рим і під час переслідувань християн під час правління Валеріана, напевне, гине мученицькою смертю. Він використовує в своїх творах («Про видовища», «Про жидівську їжу», «Про користь скромності», «Про Святу Трійцю»), як і Тертуліан — латинську мову. Відомі два його листи із збірки Кипріана Карфагенського.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Новаціан (антипапа) в католицькій енциклопедії англ.