Аршакіди (царі Парфії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Аршакіди (також Арсакіди) — парфянська царська династія, що правила у стародавній Парфії. Часто йменується в історіографії Пехлевідами (від парфянського pahlav — букв. «парфянин/парфянський»).

Історія[ред.ред. код]

Аршака I помилково вважають засновником правлячої династії — він був лише родоначальником династії, реально ж першим коронованим царем із цієї династії став його молодший брат Тірідат, який узяв тронне ім'я Аршак II[1][2].

Представники (молодші гілки) цієї династії перебували при владі та правили також у Кавказькій Албанії, Вірменії та Іберії. Держави Аршакідів мали тісні зв'язки з народами Центральної Азії.

У Чжан Цянь династія та її володіння (Парфія) йменувались «Аньсі».[3][4].

Династію було засновано 247 до н. е. Аршаком I — одним із ватажків парнів, які були частиною племінного союзу дахів (саків чи масагетів). Аршак із парнами захопили сатрапію (область) Селевкідського царства — Парфію та створили на її території незалежну державу, згодом поширивши свою владу на весь Іран, а також Афганістан, Центральну Азію, Месопотамію та Малу Азію. Після 228 року н. е. в результаті антипарфянського повстання царя області Парс Ардашира, сина Сасана, до влади прийшла династія Сасанідів.

Останнім із Аршакідів вважається Артабан IV, якого було скинуто і страчено Ардаширом 224 року. Натомість остання монета Аршакідів (Вологеза VI) датується 227/228 роком — однак, можливо, такі монети випускались у віддалених місцях Парфянського царства, до яких ще не сягнули звістки про загибель царів.

Царі Парфії та претенденти з династії Аршакідів[5][6][ред.ред. код]

248/247 до н. е. — початок парфянської (аршакідської) доби.

За традицією, що склалась, усі царі Парфії (можливо, за деяким винятком, оскільки не всі з них випускали монети) під час коронації також приймали тронне ім'я Аршак, що відзначали грецькі й римські письменники, коли порівнювали дану титулатуру з тим, що всі (або майже всі) імператори Риму мали тронне ім'я Імператор Цезар Август. Причому Аршак II — син (чи брат) і наступник Аршака I — мав це ім'я саме як власне, а не лише як титул (схожою була ситуація і з останнім імператором Заходу — Ромулом, який ім'я Август носив не як титул, а як власне ім'я). Частково саме це є причиною складнощів, що виникають під час дослідження генеалогії династії Аршакідів — оскільки переважна більшість монет парфянських царів не містить власного імені монарха, за царювання якого карбувались монети. Єдиним винятком був цар Пакор II, якому, імовірно, доводилось упродовж царювання відбиватись від двох, а то й від трьох претендентів та узурпаторів одночасно (хоча монархічне положення його імовірного брата Хосрова (Ороза) I остаточно не прояснено — можливо, то був цар-співправитель для західних земель царства Аршакідів). Збіг термінів перебування на престолі багатьох парфянських царів пов'язаний із низкою братерських війн, невизнанням влади коронованих царів іншими претендентами на трон, та самопроголошення ними самих себе царями, що часто призводило до двоцарства в Парфії.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]