Юечжі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юечжі на північному заході Ціньської імперії (близько 210 року до н. е.).
Міграція юечжі в 2 столітті до Р.Х — 30 рік по Р. Х.

Юе́чжі (кит.: 月氏піньїнь: Yuèzhī; «місячний рід») — іранський кочовий етнос, що існував на теренах Центральної і Східної Азії протягом 2 століття до Р.Х. — 4 століття по Р. Х. Вперше згадується у китайських джерелах кінця династії Чжоу. Первісно займав західну частину Монгольського степу, весь район Таримського басейну та північ сучасної китайської провінції Ґаньсу. На сході межував з протомонгольськими племенами дунху та хунну. На кінець III століття до н. е. контролював кочовиків хунну (до 204/203 рр. до н. е.), лоулань, усунь. У 177 р.до н. е. хунну вщент розбили юечжів, підкоривши їх. У 167 року до н. е. хунну остаточно розбили юечжів, вбили їхнього правителя Кидолу (порівн. Куджула) та примусили мігрувати до Семиріччя, де близько 165 р. до н. е. юечжі під приводом сина Кидолу розбили й частково вигнали частково підкорили мешкавших на цих землях саків. У Ганьсу залишилася частина юечжів, яка надалі звалася «малі юечжі» (на відміну від мігрувавших «великих юечжі»), які з часом були асимільовані тибето-бірманським народом цян. Близько початку 163 р. до н. е. усуні під приводом власного правителя знов розбили юечжів, примусивши останніх до подальшої міграції на пд.-зах. — до Трансоксанії, яка була частиною Греко-Бактрійського царства. Сутичка юечжі з Бактрією близько кінця 163 — поч. 162 рр.до н. е. закінчилася поразкою перших та визнанням залежності юечжів від бактрійських царів, що продовжувалася до 155 р. до н. е., коли після смерті царя Евкратида (170–155), Греко-Бактрійське царство фактично розвалилося на декілька дрібних утворень. Близько 100/99 р. до н. е. юечжі захопили теріторії Бактрії на південь від Сирдар'ї. Близько 20 р. н. е. один з князів юечжів, а саме князь кушан Куджула Кадфіз зчинив заколот та захопив владу у всьому об'єднанні юечжів, започаткувавши Кушанську імперію.[1]

На заході юечжі стали відомі під іменем «тохари». 129 року до н. е. китайський посол Чжан Цянь встановив із бакртійськими юечжі дипломатичні відносини. Відтоді, до епохи династії Тан (618907), китайці називали як Бактрію та народи, що її заселяли, так й Кушанську імперію назвою «Юечжі».

На території України з другої пол. II ст. до н. е. відомий етнонім тагори (тагри).[2][3][4]

Примітки. Джерела. Посилання[ред.ред. код]

  1. (рос.) Л. А. Боровкова. Кушанское царство (по древним китайским источникам). М., 2005.
  2. (лат.) Gaius Plinius Secundus "NATURALIS HISTORIA», VI, V, 22. «Tanain vero transisse Satharcheos Herticheos, Spondolicos, Synhietas, Anasos, Issos, Cataeetas, Tagoras, Caronos, Neripos, Agandaeos, Meandaraeos, Satharcheos Spalaeos.»
  3. рос. Ptol., Geo., III, V, 23 грец. "...ὑπὸ δὲ τοὺς Βαστέρνας πρὸς τῇ Δακία Τάγροι..."
  4. Стрижак О. С. Етнонімія Птолемеєвої Сарматії. — К.: Наукова думка, 1991.
  • (укр.) Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. — Київ.: Либідь, 1996.
  • (укр.) Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — Київ.: Либідь, 2000.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.
  • Юечжі // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊.