Аудіокнига

Звукова́ кни́га (звукокнига, книга вголос, аудіокнига, аудіо-книга) — озвучена і записана на матеріальний носій книга. Звукозаписана книга тиражується як платівка, магнітофонна касета, компакт-диск, комп‘ютерний файл тощо.

У світі поширилися назви звукової книги, де перша частина «аудіо» запозичена з англійської мови. У XX ст., коли звуковідтворююча та звукозаписуюча техніка увійшла до буденного життя широких верств людства, «аудіо» стало знайомим багатьом народам і не потребувало перекладу. Проте в багатьох країнах одночасно з назвою, де перша частина слова калькована, побутують інші назви, утворені повністю на власній мовній основі. Українською мовою на позначення звукової книги без «аудіо» вживають також «звукокнига» та «книга вголос».

Аудіокнига в Україні

«Українська звукова книга» та «звукова книга українською мовою» не є тотожними поняттями. Українська звукова книга — вироблена в Україні звукова книга, незалежно від того, якою мовою зафіксовано інформацію. Звукова книга українською мовою — озвучена і записана на матеріальний носій українською мовою книга, незалежно від країни виготовлення. Українською звуковою книгою часто називають саме звукову книгу українською мовою.

Аудіо книги Українського товариства сліпих

Перші аудіокнигі в Україні записувались в системі Українського товариства сліпих. Вже у 1960-тих у бібліотеці УТОС ім. Миколи Островського існувала велика колекція аудіокниг, яка протягом подальших 30 років перетворилася у унікальну, дуже велику аудіокнигозбірню.

Запис проводився на магнітофонну стрічку, спочатку на бобінах (рулони), пізніше на касетах на низьких швидкостях. На рулоні записувалося дві доріжки, пізніше, з появою стерео магнітофонів, — на чотири. 1 повна доріжка дорівнювала 4 години. На касетах — 4 доріжки, 1 доріжка - 1 година. Магнітофони, що могли відтворювати такі записи, видавалися членам УТоС і у вільному продажі не перебували.

За десятиліття свого існування, Будинок звукозапису та друку УТос видав безліч аудіокнижок, записаних високими професіоналами дикторами українського радіо, що становлять собою величезну цінність для культури України.

У 90-тих фінансування Будинку звукозапису УТос значно зменшиллося, що примусило керівництво установи залучати до озвучування літератури непрофесійних дикторів, і якість начитування аудіокниг значно погіршилася.

Видавалися аудіокниги українською та російською мовами на будь-які теми і у будь-яких жанрах.

Насьогодні невелика частина аудіофондів бібліотек УТос оцифрована і знаходиться у вільному доступі в Інтернет, однак якість звучання надзвичайно низька. Це пов'язано з тим, що оцифровку провадять вільні волонтери зі старих магнітофонів, а в результаті, записи, що їх сміливо можна назвати шедеврами, нерідко є фізично доступними, але фактично майже непридатними до прослуховування.

Видатні диктори української аудіокниги

• Микола Козій
• Юрій Рудник
• Ігор Мурашко
• Надія Кашперовецька
• Петро Бойко
• Борис Лобода

Джерела

• Чирков О. А. Що дасть українцям звукова книга (книга вголос) — новітнє явище української культури? (з приводу поширення так званих «аудіокниг» українською мовою) // Українознавство. — 2007. — № 1. — С. 322–325; № 2. — С. 363–364.

Що дасть українцям звукова книга… [Част. 1.] Що дасть українцям звукова книга… [Част. 2]

• Чирков О. А. Звукова книга українською мовою — новітнє явище української культури // Телерадіокур'єр. — № 4 (55). — 2007. — 106, [6] с. — С. 65-68.
• Чирков О. А. Звукова книга — новітня ділянка на конкурентному полі української культури з російською // Збірник наук. праць НДІУ. — К., 2008. — Т. ХІХ. — С. 298–309.

Посилання

• Обговорення щодо спасіння аудіофондів бібліотеки УТОС (рос.)

Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.