Компакт-диск

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Компа́кт-ди́ск (розм. кружальце, розм. диск, англ. compact disc) або КД (англ. CD) — переносний оптичний диск для збереження цифрової інформації, діаметром 12 см (стандарт) або 6-8 см (міні-CD), використовується для запису значних обсягів інформації - аудіо-, відеопродукції, даних тощо. У стосунку до музики принципово відрізняється від довгограючої грамофонної платівки; зроблений з поліакрилатом(?) з прозорим пластиковим покриттям, з металевого диска, що знаходиться під ним, зчитується лазерним променем з мікроскопічних канавок те, що несе цифровий код, яким закодовані звуки. Під час програвання лазерний промінь зчитує код і створює сигнал, що практично не відрізняється від звучання оригіналу.

Компакт-диски використовуються з жовтня 1982, масовий випуск з 1983. Вони розроблялися для запису музики, пізніше стало можливим використовувати запис інших типів даних. В 2009 компакт-диски залишаються стандартом для комерційного аудіозапису.

Це незавершена стаття про комп'ютери. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з технології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.