Багаті також плачуть
| Багаті також плачуть ісп. Los ricos también lloran |
|
|---|---|
| Жанр | мелодрама / драма |
| Тривалість | 25 хв. |
| Сценарист | Валерія Філліпс Інес Родена Карлос Ромеро |
| Режисер | Фернандо Чакон |
| Продюсери | Хосе Альберто Кастро Валентин Пімштейн |
| У головних ролях | Вероніка Кастро Рохеліо Герра Крістіан Бах Рафаель Банкельс Росіо Банкельс Августо Бенедіко Гільєрмо Капетільо Ада Карраско Естела Чакон Аврора Клавель |
| Країна-виробник | |
| Перша поява | 1979 |
| Кількість серій | 244 |
«Бага́ті також пла́чуть» (ісп. Los ricos también lloran) — мексиканський телесеріал 1979 року виробництва телекомпанії Televisa, який мав великий успіх на радянському телебаченні, і надалі на пострадянському. Став другим латиноамериканським серіалом, який був показаний в СРСР після теленовели «Рабиня Ізаура» (Бразилія). Складався з 244 серій по 25 хвилин кожна.
Прем'єра на радянському центральному телебаченні сталась увечері в понеділок, 18 листопада 1991 року, і впродовж кількох днів йшов пробний показ декількох перших серій — по будням пізно ввечері. Після цього показ перервали, оскільки керівництво канала вважало, що серіал не матиме глядацького успіху. Після того, як в «Останкіно» почали приходити мішки листів з проханням повернути серіал на екрани, показ відновили — спочатку вдень по неділям, згодом — вечорами з вівторка по четвер з ранковим повтором на наступний день (транслювались по 2 серії).
У 2005 році в Бразилії відбулася прем'єра рімейка серіала з однойменною назвою.
Зміст |
Зміст коротко [ред.]
Бідна дівчина Маріанна Вільяреаль втрачає батька та йде з дому, де стала хазяйкою мачуха, навіть не підозрюючи, що вона — спадкоємиця великого стану.
У столиці вона потрапляє в сім'ю Сальват'єрра, яка через багато років стає для неї рідною.
Але на її долю випало багато страждань — втрата сина, довгі пошуки його, розрив з коханим чоловіком і вдочеріння дівчинки з притулку.
Відгуки [ред.]
В СНД і в деяких інших, в основному в країнах, що розвиваються(Бразилія, Туреччина, Португалія, Китай) справив справжню революцію в телевізійному жанрі та став свого роду класикою, на яку надалі опирались подальша мексиканська, латиноамериканська, а потім російська та українська кіноіндустрія серіалів. Під час трансляції серіалу в транспорті, в магазинах, на ринках глядачі жваво обговорювали сюжет.
В ролях [ред.]
- Вероніка Кастро (Veronica Castro) (1952) — Маріанна Вільяреаль
- Рохеліо Герра (Rogelio Guerra) (1936) — Луїс Альберто Сальват'єрра
- Едіт Гонсалес (Edith Gonzalez) (1964) — Марісабель Сальват'єрра
- Леонардо Даніель (Leonardo Deniel) (1954) — Леонардо Мендісабаль
- Гільєрмо Капетільйо (Gillermo Capetillo) (1957) — Бето (Альберто Сальватрра)
- Карлос Камара (Carlos Camara) — Карлос Кастан'єдо
- Росіо Банкелс (Rocio Banquells) (1960) — Естер Ісагіре де Сальват'єрра
- Августо Бенедіго (Augusto Benedigo) (1909 — 92) — Дон Альберто Сальват'єрра
- Алісія Родрігес (Alicia Rodriges) (1935) — донна Єлена Сальват'єрра I
- Колумба Домінгес (Columba Dominguez) (1928) — Марія I
- Марілу Елісага (Marily Elizaga) (1923 — 95) — донна Єлена Сальват'єрра II
- Марікрус Нахера (Maricruz Nagera) — Марія II
- Флор Прокуна (Flor Procuna) — Ірма Рамос
- Мігель Палмер (Migiel Palmer) (1942) — Діего Авілла I
- Фернандо Лухан (Fernando Lujan) — Діего Авілла II
- Рафаель Банкелс (Rafael Bangels) — Падре Адріан
- Крістіан Бах (Cristian Bach) (1960) — Джоана Сміт
- Іоланда Меріда (Uolanda Merida) (1929) — Рамона
- Марія Дорелл (Maria Dorell) — Сара Ріверес
- Ада Карраско (Ada Carrasco) (1912 — 94) — Феліпа
- Аврора Клавель (Aurora Clavel) (1936) — Мама Чоле
- Марія Ребека (Maria Rebeca) (1970) — Марісабель (в дитинстві)
- Гастон Тусет (Gaston Tusset)
Сценаристи [ред.]
- Інес Родена (1905 — 85) (оригінальний текст)
- Марія Сараттіні Дан (1942) (адаптація)
- Карлос Ромеро (1946) (телевізійна версфя)
- Валерія Філіпс (телевізійна версія)
Режисери [ред.]
- Фернандо Чакон
Оператори [ред.]
- Фернандо Чакон
Композитори [ред.]
Виконавці пісень [ред.]
- Вероніка Кастро (1952) - Пісня ісп. Aprendí a llorar (в перекладі — Я навчилась плакати).
