Байгород (повість)
 | |
| Автор | Яновський Юрій Іванович |
|---|---|
| Країна |
 СРСР |
| Мова | українська |
| Тема | Українська революція (1917—1921) |
| Жанр | повість |
| Місце | Харків, вул. Старий Пасаж, 28-29 |
| Видавництво | Вільна академія пролетарської літератури |
| Видано | 1927 |
| Сторінок | 37 |
«Байгород» — соціально-психологічна повість українського письменника та режисера Юрія Яновського, написана за естетичними тенденціями неоромантичної патетики. Уперше рукопис було опубліковано 1927 р. на сторінках періодичного видання «ВАПЛІТЕ», але радянська цензура вилучила текст на декілька років. Згодом літературознавці та історики, серед яких Володимир Панченко, Юрій Шевельов, Володимир Кобзар, дешифрували первинні коди та символи. На закордонних полицях повість з’явилася 2018 р., в англійському перекладі Ю. Ткача («Bayhorod»)[1]
Сюжет[ред. | ред. код]
Події твору розгортаються під кінець Першої світової війни, водночас із хроніками Української революції 1917-1921 рр. Оповідь ведеться від третьої особи. Головним елементом є колізії Народного повстання 1918 р. у Єлисаветграді супроти отаманських загонів, очолюваних Марусею Никифоровою. Містом ширяться чутки про підготовку до збройного виступу супроти махновського беззаконня та невігластва. Місцеві насторожено шукають ворогів народу, тоді як на іншому березі студент освідчується в коханні. Ліза й Кіхана пізнають одне одного, проживаючи останню мить на лінії вогню.
Герої[ред. | ред. код]
Кіхана – головний герой, Тихий Вітер, учасник збройного виступу; прообраз Олександра (Шури) Козинцева – товариша Ю. Яновського[2].
Ліза – головна героїня, наречена вдівця-військового, любовний інтерес Кіхани, телефоністка.
Маруся Никифорова – військова діячка анархістського руху, повстанська отаманиха.
Перший полковник – командувач армійського корпусу, колишній мисливець.
Другий полковник – воєначальник головних сил міста, звичайний чоловік, «Кучерявий».
Третій полковник – очільник «півчої» армії, церковний служитель.
Літературне значення[ред. | ред. код]
«Байгород» – одне зі взірцевих надбань неоромантичної прози, в якому втрачений голос українських поколінь постає в граничній боротьбі за свободу. Письменник звертається до первинних джерел історії та нівелює архаїчні стандарти польової прози. Ліричні відступи цілісно розкривають жанрову специфіку та зумовлюють появу експресивної градації. Пейзажі воєнного циклу вдало поєднуються з платонічною дуальністю, питаннями життя та смерті.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Презентація літературно-історичної розвідки «Таємниці Байгорода Юрія Яновського» : [конференція з А. Домарським, Ю. Митрофаненком, Т. Саміляк, Б. Стасюком та Я. Цимбал] // Пресцентр УКМЦ (дата звернення: 08.03.23).
- ↑ Митрофаненко Ю. Олександр Козінцев – прототип головного героя повісті Юрія Яновського «Байгород», або Хто такий Кіхана? // Книгарня «Є» (дата звернення: 08.03.23).
Джерела[ред. | ред. код]
- Енциклопедія історії України : у 10 т. / Нац. акад. наук України, Ін-т іст. України ; редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. Київ : Наук. думка, 2013. Т. 10 : Т-Я / ред. Т. С. Новікова. 784 с.
- Панченко В. П. Диптих про втрачену свободу // Наукові записки НаУКМА. 2013. Т. 150 : Філологічні науки (Літературознавство). С. 55-63.
- Таємниці «Байгорода» Юрія Яновського : колект. монографія / гол. ред. Б. Стасюк. Кропивницький : Імекс, 2018. 204 с.
- Шевельов Ю. В. Я – мене – мені…(і довкруги) : Спогади у 2 т. / УВАН ; редкол.: С. В. Вакуленко, К. Д. Каруник та ін. Харків : Вид. Олександр Савчук, 2017. Ч. 1 : В Україні. с. 100-110 (Слобожанський світ).
Посилання[ред. | ред. код]
- Митрофаненко Ю. Олександр Козинцев – прототип головного героя повісті Юрія Яновського «Байгород», або Хто такий Кіхана? // Книгарня «Є» (дата звернення: 08.03.23).
- Панченко В. Утрачений голос // Український тиждень (дата звернення: 08.03.23).
- Шепель Ф. «Байгород»: текст і контекст // Голос України (дата звернення: 08.03.23).
- Яновський Ю. І. Байгород // УкрЛіб (дата звернення: 08.03.23).