Шевельов Юрій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій Володимирович Шевельов
Yuri Shevelov.jpg
Народився 17 грудня 1908(1908-12-17)
Flag of Russia.svg Російська імперія: Харків
Помер 12 квітня 2002(2002-04-12) (93 роки)
США США: Нью-Йорк,
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяsize УНРУРСР УРСРСША США
Національність українець
(російсько-німецького походження)[1]
Галузь наукових інтересів славістика, мовознавство, історія української літератури
Заклад Харківський університет
Український вільний університет
Гарвардський університет
Колумбійський університет
Alma mater Харківський університет
Відомі учні Олесь Гончар, Олег Зуєвський
Відомий завдяки: дослідження історичної фонології української мови
Батько генерал Володимир Шнайдер-Шевельов [1]
Мати Варвара Медер-Шевельова [1]
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка

Ю́рій Володи́мирович Шевельо́в (прізвище при народженні — Шнейдер; псевдоніми: Юрій Шерех, Гр. Шевчук, Григорій Шевчук, Шерех, Šerech, Sherekh, Sher; Гр. Ш., Ю. Ш.[2]; * 17 грудня 1908(19081217), Харків — 12 квітня 2002, Нью-Йорк, США) — славіст-мовознавець, історик української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник наукового та культурного життя української еміґрації. Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Іноземний член НАН України (1991). 1949 — доктор філософії. Президент УВАН у 1959–1961 та 1981–1986 роках. Член Американського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і науки в США. Почесний доктор Альбертського, Лундського, Харківського університетів та Києво-Могилянської академії.[3][4][5][6]
Головний редактор журналу «Сучасність».

Автор 17 книг та низки фундаментальних наукових праць, зокрема: «Нарис сучасної української мови» (1951), «Передісторія слов'янської мови: історична фонологія загальнослов'янської мови» (1965), «Історична фонологія української мови» (1979).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Харкові. Батько і матір походили з шляхетних московських родин етнічних німців. Батько Шевельова, Володимир Шнайдер, монархіст і генерал-майор російської імператорської армії, у зв'язку з початком Першої світової війни вирішив змінити своє прізвище з Шнайдер (у російському правописі — Шнейдер) на Шевельов, про що у 1916 році він звернувся за дозволом безпосередньо до царя Миколи II. Як передає родинна легенда, він вибрав початкове Ш, «щоб не міняти міток на серветках». Мати Шевельова, Варвара Медер, пізніше змінила місце народження сина у документах на місто Ломжу (Польща), щоб унеможливити перевірку соціального походження сина органами більшовицької влади.

1931 року закінчив Харківський університет (тоді Педагогічний інститут професійної освіти). 1939 року захистив кандидатську дисертацію під керівництвом Леоніда Булаховського. Працював викладачем, потім доцентом Інституту журналістики (1933 — 1939) і Харківського університету (1939 — 1943). У 1930-ті роки Олесь Гончар був студентом Шевельова. Під час німецької окупації Харкова дописував до місцевої газети «Нова Україна» — надрукував рівно 20 статей. Шість під псевдонімом Г. Шевчук, 14-ть — під власним прізвищем[7]. Опублікував декілька власних віршів у журналі «Український засів», а також у празькому журналі «Пробоєм» 1943 року[8]. Від 1941 до 1943 був завідувачем кафедри української філології.

Перелік статей Юрія Шевельова, опублікованих у газеті «Нова Україна»

Статті Шевельова, опубліковані в газеті «Нова Україна»:

  • Шевчук Г. «Уярмлена мова». 11 грудня 1941 года, № 3.
  • Шевчук Г. «Визначний український діяч. До роковин смерти О. Потебні († 11-ХІІ 1891 р.)». 25-26 грудня 1941 року, № 13.
  • Шевчук Гр. «Перша ластівка». 4 лютого 1942, № 20.
  • Шевчук Гр. «Брудні наміри большевиків». 21 лютого 1942, № 34.
  • Шевельов Гр. «Леонід Глібов». 5 березня 1942, № 44.
  • Шевельов Юрій. «Я на сторожі коло їх поставлю слово» 9-10 березня 1942, № 48.
  • Шевельов Гр. «Сніп» (До початку української журналістики). 15 березня 1942, № 53.
  • Шевельов Гр. «Молодик» (До початку української журналістики). 19 березня 1942, № 56.
  • Шевельов Юрій. «Великдень рідного слова». 5 квітня 1942, № 70.
  • Шевельов Юрій «Орест Левицький». 15 травня 1942, № 103.
  • Шевельов Юрій «Микола Костомаров (125 років з дня народження)». 16 травня 1942, № 104.
  • Шевельов Юрій «Високе завдання. Харків 15 серпня 1942». 15 серпня 1942, № 181.
  • Шевельов Ю. «Поет Кубані (Сто років з дня народження Василя Мови-Лиманського)». 19 серпня 1942, № 184.
  • Шевельов Ю. «Спиридон Черкасенко». 1 листопада 1942, № 247.
  • Шевельов Юрій «Культура мови. Харків, 14 листопада 1942». 14 листопада 1942, № 258.
  • Шевчук Гр. «Замість рецензії (Міркування в театральній залі)». 15 листопада 1942, № 259.
  • Шевельов Юр. «Душа співає (Лірика Олександра Олеся. До дня народження поета — 4. ХІІ. 1878)». 4 грудня 1942, № 275.
  • Шевчук Гр. «Ідучи з концерту». 10 січня 1943, № 6.
  • Шевельов Ю. «До джерел живого слова». 16 січня 1943. № 11.
  • Шевельов Ю. «Василь Пачовський (З літературної спадщини)». 28 січня 1943, № 21.

1943 р. виїхав до Львова, де познайомився з Василем Сімовичем. У Львові співпрацював із часописом «Наші дні»[9], написав книгу «Внесок Галичини у формування української літературної мови», працював над підготовкою німецько-українського правничого словника, який не був завершений. Восени 1944 переїхав до Німеччини. Доцент слов'янської філології Українського вільного університету (1946–1949). У 1949 році захистив докторський науковий ступінь в УВУ. Підготував книгу «Нарис сучасної української літературної мови». Активний учасник та заступник голови об'єднання українських письменників МУР у Німеччині (1945 — 1949).

За запрошенням німецького славіста Макса Фасмера дістав позицію лектора російської і української мов у Лундському університеті (Швеція, 1950 — 1952). В 1952 — 1954 працював в Гарвардському університеті (США). У 1953 році померла мати Шевельова, яка подорожувала разом з ним все життя. Засновник об'єднання українських письменників «Слово» в 1954 році. Через конфлікт з Романом Якобсоном переїхав до Колумбійського університету (Нью-Йорк, 1954 — 1977). Член Гуггенгеймського меморіального товариства (1958–1959). Президент УВАН у США (1959 — 1961 і 1981 — 1986).

1977 року вийшов на пенсію. 1979 року в Гейдельберзі була опублікована фундаментальна праця Шевельова «Історична фонологія української мови». Був редактором журналу «Сучасність» в 1978–1981 роках. Після здобуття Україною незалежності, кілька разів відвідував різні українські міста. Гроші одержані від Шевченківської премії Шевельов передав на розбудову Української гімназії № 6. Позитивно відгукувався про проект українського правопису, розробленого групою науковців на чолі з Василем Німчуком. Помер 12 квітня 2002 року у Пресвітеріанській лікарні у Нью-Йорку.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Мовознавство[ред.ред. код]

У мовознавстві учень О. Білецького, Л. Булаховського (з власних слів)[10] і В. Сімовича (неформально), який впровадив Шевельова у фонологічні методи Празької школи.

Після праць із стилістики (Павло Тичина, Іван Котляревський, Тарас Шевченко) і синтаксису: «До генези називного речення» (1947), «Синтакса простого речення» (1941, видано без прізвища автора в К. 1951, в англійському перекладі «The Syntax of Modern Literary Ukrainian» у Гаазі 1963), у центр своєї наукової праці поставив написання історичної фонології української мови, що показувала б її розвиток від праслов'янської мови донині на широкому історичному, діалектному міжмовному й текстуальному ґрунті з установленням системно-причинових зв'язків між окремими фонетичними змінами («A Historical Phonology of the Ukrainian Language», 1979). Попередніми студіями до цієї праці були характеристика сучасної української літературної мови («Нарис сучасної української літературної мови», 1951), взаємодії її з діалектами головно Чернігівщини й Галичини (підсумовано в «Die ukrainische Schriftsprache», 1966), розмежування української і білоруської мов («Problems in the Formation of Belorussian», 1953), пробні етимологічні студії (вантаж, веремія та ін.), історична фонологія праслов'янської мови («A Prehistory of Slavic» 1964, 1965), серія статей про попередників у проблематиці (В. Ганцов, О. Курило, К. Михальчук, О. Потебня, Л. Васильєв, В. Сімович) і серія статей про окремі пам'ятки (Реймське Євангеліє, Кодекс Ганкенштайна, Ізборник 1076, Підпис Анни Ярославни, Мірило праведне, Інтермедії Ґаватовича, Хрест Євфросінії Полоцької та ін.).

Поза тим студії з історії української мови («Українська мова в першій половині двадцятого століття 1900–1941», 1987), історичної морфології, синтакси й лексикології української мови, студії з інших слов'янських мов (російської, білоруської, словацької, польської, сербсько-хорватської, чеської, староцерковнослов'янської), антропонімічні студії й низка рецензій на відповідні наукові появи (найважливіші з цих статей до 1970 зібрано в книзі «Teasers and Appeasers» 1971). Шевельов був редактором багатьох наукових і літературних журналів і серій, зокрема серії «Historical Phonology of the Slavic Languages».

Літературознавство та театрознавство[ред.ред. код]

Шевельов вважав себе передовсім мовознавцем і підписував свої фахові роботи власним прізвищем, а статті з літературознавства та культурології — псевдонімом Юрій Шерех. Автор критичних відгуків на головні еміграційні літературні твори й літературознавчі праці.

Найважливіші літературні і театральні статті зібрано в книзі «Ein neues Theater» (1948), «He для дітей» (1964) і «Друга черга» (1978). Зредагував і видав збірки творів Василя Мови (1969), Л. Васильєва (1972) і В. Сімовича (1981, 1985). Редактор і автор журналів «Сучасність» (грудень 1978 — квітень 1981) і мовознавчих гасел в україномовну та англомовну «Енциклопедію українознавства».

Історія[ред.ред. код]

В 1954 професор Юрій Шевельов написав у Бостоні статтю «Москва, Маросєйка», в якій сформулював кілька важливих уроків Переяслава-1654. Юрій Шевельов міркував про «історію великої і ще не закінченої війни» — саме так він назвав «історію культурних зв'язків між Україною та Росією». У статті професор робить висновок:

« Три страшні вороги українського відродження – Москва, український провінціалізм і комплекс Кочубеївщини.  »

Усі вони, писав Шевельов, «живуть і сьогодні»:

« ... запекла ненависть Михайла Драгоманова не знищила українського провінціалізму. Запекла ненависть Дмитра Донцова не знищила Москви. Запекла ненависть В’ячеслава Липинського не знищила комплексу Кочубеївщини. Сьогодні вони панують, і вони урочисто справляють ювілей Переяслава[11].  »

Вшанування[ред.ред. код]

Докторати та премії[ред.ред. код]

Шевельов одержав почесні докторати Альбертського (Канада, 1983) і Лундського (Швеція, 1984) університетів та НаУКМА (1992). У 2000 році нагороджений Національною премією України імені Тараса Шевченка.

Пам'ятні дошки[ред.ред. код]

3 вересня 2013 року в Харкові на будинку, де тривалий час мешкав Юрій Шевельов (вул. Сумська, 17), йому встановили і відкрили пам'ятну дошку[12]. Однак встановлення дошки викликало протидію міської влади Харкова. Зокрема, голова Харківської обласної держадміністрації Михайло Добкін назвав у своєму аккаунті на Twitter Юрія Шевельова «посібником фашистів»[13]. На своєму позачерговому засіданні міська комісія з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища вирішила зібрати додаткову інформацію про діяльність вченого в період війни і звернутися по допомогу до СБУ та міжнародних організацій.[14][15].

25 вересня 2013 року Харківська міська рада прийняла рішення скасувати дозвіл топонімічної комісії на встановлення дошки і демонтувати її. Через півгодини дошка була знищена невідомими, які назвалися співробітниками комунальних служб[16]. Однак міський голова Харкова Геннадій Кернес заявив, що комунальні служби міста не причетні до демонтажу пам'ятної дошки[17]. Міліція розпочала перевірку обставин демонтажу дошки; інформація про правопорушення внесена до Єдиного обліку кримінальних правопорушень[18].

Демонтаж меморіальної дошки Юрію Шевельову викликав хвилю осуду з боку громадських, наукових, національних організацій: НАУКМА[19], Асоціації єврейських організацій та громад України (Ваад)ru[20], Ініціативної групи «Першого грудня»[21][22], Української всесвітньої координаційної ради[23], Харківського історико-філологічного товариства[24].

18 жовтня 2013 року виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення про встановлення пам'ятної таблиці Юрію Шевельову на будинку, де він проживав в 1940-х роках[25].

17 грудня 2013 року у Львові, на фасаді будинку, де він проживав, встановлено пам'ятну дошку[26]

Публікації пам'яті[ред.ред. код]

Бібліографія писань у ювілейних збірниках на пошанування Шевельова:

Бібліографія[ред.ред. код]

Вибрані праці[ред.ред. код]

Остання найповніша бібліографія праць Шевельова становить 872 назви.[27]

Статті[ред.ред. код]

Аудіозапис[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Премія імені Юрія Шевельова

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Оксана Забужко (2012). «Юрій Шевельов.Вибране листування на тлі доби: 1992-2002». З мапи книг і людей. Meridian Czernowitz. с. 269,299. ISBN 978-966-2771-02-2. 
  2. Юрій Шевельов. Ізборник.
  3. Шевельов Юрій (Shevelov George) (довідка)
  4. Hedersdoktorer vid humanistiska fakulteten
  5. University of Alberta: Past Honorary Degree Recipients
  6. Почесні професори НаУКМА
  7. Филипп Дикань. Юрий Шевелёв: демонтаж памяти. MediaPort. 27.09.2013. (рос.)
  8. Лесь Белей читає невідомі поезії Юрія Шевельова
  9. Соловйова, А. Літературно-мистецький Львів 1941–1944 рр. (за матеріалами української періодики з фондів Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка) // Вісник Львівського університету. Серія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. — Випуск 7. — Львів, 2012. — С. 269-275.
  10. Юрій Шевельов: «Я хотів сказати до побачення всім, кого знав і любив…»
  11. Володимир Панченко. Тріада Юрія Шевельова // Український тиждень, 2010, №1-2 (114-115)
  12. Через погрози влади в Харкові терміново відкрили пам'ятну дошку Юрію Шевельову (ФОТО, ВІДЕО). Майдан. 04.09.2013
  13. Запис на Twitter
  14. Добкін обізвав мовознавця Шевельова «пособником» фашистів". Українська правда. 04.09.2013
  15. Пристрасті по Шевельову Україна Молода. 05.09.2013
  16. Доску Шевелёву в Харькове разбили и унесли (рос.)
  17. Кернес каже, що не причетний до знищення дошки Шевельову
  18. Міліція Харкова розпочала перевірку демонтажу меморіальної дошки Шевельову
  19. Викладачі Києво-Могилянської академії: Знищивши дошку Шевельова, «борці з фашизмом» самі постали в ролі примітивних дикунів // 27 вересня, 2013 08:30
  20. Заява Асоціації єврейських організацій та громад України (Ваад) з приводу демонтажа пам'ятної дошки Юрію Шевельову у м. Харків // 27 вересня 2013, 18:12. Варто відзначити, що саме Ваад представляє єврейську громаду України у Всесвітньому Єврейському Конгресіen.
  21. Заява ініціативної групи «Першого грудня» з приводу знищення таблиці Юрія Шевельова // Ініціативна група «Першого грудня». 27.09.2013. Заяву підписали В'ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський та Ігор Юхновський // © 2013 Телеканал ТВі
  22. Євген Сверстюк: Зупинити агресію позавчорашніх // Ініціативна група «Першого грудня». 27.09.2013
  23. Представники української діаспори вимагають звільнення Добкіна з посади // 27 вересня, 21:35 © 2013 Телеканал ТВі
  24. [1]
  25. УНІАН
  26. У Львові встановили пам'ятну таблицю
  27. Лариса Масенко. Те, що Грушевський зробив для української історії, я зробив для української мови // Юрій Шевельов. Вибрані твори. — Київ, 2008. — с. 5

Література[ред.ред. код]

  • Михайлин І. Л. «Судилося бути Україною», або Головна публіцистична ідея Юрія Шереха (Шевельова) // Вісник Харківського університету. – 1999. – № 426: Творчий доробок Юрія Шевельова і сучасні гуманітарні науки. – С. 15 – 19.
  • Михайлин І. Л. Від Сковороди до Сковороди через Шевченка й Леніна : «П’ятий Харків» у журналістиці пізнього Ю. Шевельова / Ігор Михайлин // День. – 2012. –– 8-9 червня.
  • Михайлин І. Л. Юрій Шевельов: Провінція –– не територія, а душа / Ігор Михайлин // День. –– 2012. –– 30 листопада.
  • Михайлин І. Л. «Я не згодний був міняти свою шкуру й душу». Ток-шоу «Шустер Live» змусило вкотре стати на захист Ю. Шевельова / Ігор Михайлин // Україна молода. — 2013. — 1 жовтня.
  • Михайлин І. Л. На захист Юрія Шевельова. Ю. Шевельов заповів свій архів… Японії. Очевидно, він розумів, які баталії триватимуть навколо його імені в Україні / Ігор Михайлин // Універсум. — 2013. — № 11-12. — С. 38–39
  • Лариса Масенко. «Коло Шевельова» розширюється. Про внесок вченого в українське мовознавство XX століття.- Газета «День», № 209-210 за 15-16 листопада 2013;
  • Олеся Яремчук. «Квиток до Харкова». В Україні стартує низка культурних заходів, присвячених мислителю.- Газета «День», № 209-210 за 15-16 листопада 2013;
  • Фізер, І. Ю. Шевельов як літературний критик // Сучасність. — 1969. — № 2. — С.50-53.
  • Лавриненко, Ю. Над новою книгою Юрія Шереха // Ю.Лавриненко. Зруб і парости: Літ.-крит. статті, есеї, рефлекції. — [Мюнхен], 1971. — С.228-240.
  • Горбач О. До 60-річчя проф. д-ра Юрія Шевельова. — Мюнхен: Б.в., 1971. — 87 с.
  • Лавриненко, Ю. Борг змушеним мовчати: Нові праці Юрія Шереха і Йосипа Гірняка // Ю.Лавриненко. Зруб і парости: Літ.-крит. статті, есеї, рефлекції. — [Мюнхен], 1971. — С.100-113.
  • Шерех, Ю. Зустріч з «Березолем» // Шерех, Ю. Третя сторожа: Л-ра. Мистец. Ідеології. — Балтімор; Торонто, 1991. — С.418-434.
  • Мельник, В. Дві зупинки Юрія Шереха // Вісн. міжнар. асоціації україністів. — 1991. — № 3. — С.18-23.
  • Дяченко, В. «Я харьковчанин отроду…» // Порубежье. — 1993. — № 1. — С.3.
  • Одарченко, П. Наукова і літературна діяльність професора Юрія Шевельова // Одарченко, П.Українська література : Зб. вибр. ст. — К., 1995. — С.233-244.
  • Шевельов Юрій Володимирович // Літературна Харківщина: Довідник / За ред. М. Ф. Гетьманця. — Х.: Майдан, 1995. — С.343-347.
  • Видатний філолог сучасності: Наук. виклади на честь 85-ліття Ю.Шевельова. — Х.: Око, 1996 — 92с.
  • Муромцев І. Юрій Шевельов — видатний учений сучасності // Видатний філолог сучасності: (Наукові виклади на честь 85-ліття Юрія Шевельова). — Х., 1996. — С. 13-22.
  • Муромцева О. Про стиль лінгвістичних праці Ю. В. Шевельова// Видатний філолог сучасності (наукові виклади на честь 85-ліття Юрія Шевельова).- Х.:Око, 1996.-С.-37-42.
  • Юрій Володимирович Шевельов (Шерех): Матеріали до бібліографії / Упоряд.: А.Даниленко, Л.Чабан. — Нью-Йорк: Українська вільна академія наук у США, НАН України та Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка 1998. — 200 с.
  • Абліцов, В. Він переконав світ: «Я — є! І є моя мова»/ В.Абліцов // Голос України. — 1998. — 17 груд.
  • Волосова, О. Критика як гра: до питання про стиль Ю. Шевельова // Зб. Харк. іст.-філол. т-ва. Нова серія. — Х., 1998. — Т.7. — С.75-94. — Бібліогр. : 21 назва.
  • Тарнашинська, Л. Цього не зміг би зробити й Рембрандт: [до 90-річчя з дня народж.] / Л.Тарнашинська // Літ. Україна. — 1998. — 31 груд.
  • Волосова, О. Журналістська діяльність Юрія Шереха в МУРі //Українська періодика: історія і сучасність. — Х., 1998. — С.75-94. — Бібліогр. : 12 назв.
  • Муромцев І. Про функції топонімів і топонімічних комісій // Вісн. Харк. ун-ту. −1999. — № 426: Творчий доробок Юрія Шевельова і сучасні гуманітарні науки. — С. 127–133.
  • Чернова, Н. Шевельовські виклади // Слобода. — 1999. — 9 лют. — С.3.
  • Шевельов Юрій Володимирович // Хрестоматія з літератури рідного краю. — Х., 2001. — С.377.
  • С.Матвієнко. Кінець століття // Дзеркало тижня, № 15 (390) 20-26 квітня 2002
  • Григорій Грабович. Юрій Шевельов 1908–2002, Критика. № 3, 2002
  • Сверстюк, Є. Абсолютний слух до правди вирізнив людину великої культури — Юрія Шевельова // Літ. Україна. — 2002. — 23 трав (№ 19). — С.3.
  • [Добірка матеріалів про Ю.Шереха] // Кур'єр Кривбасу. — 2002. — № 154 (верес.). — С.1-20.
  • Волосова, О. І. Юрій Шерех (Шевельов) як літературний критик: Автореф. дис. … канд філол наук 10.01.01 / Харк. нац. ун-т ім В. Н. Каразіна. — Х., 2002. — 18 с.
  • Рільке, Р. М. «Хто б ти не був…», «У день ти пошепт поговору…», Люди вночі; Сусід; Тиша / Р. М. Рільке; Пер. з нім. Ю.Шевельова // Сучасність. — 2002. — № 4. — С.41-42.
  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  • Шевельов, Ю. Лист до молодих земляків: учням Харк. гімназії № 6 // Березіль. — 2003. — № 9-10. — С.149-150.
  • Ленау, Н.de Три цигани; Самотина: [Вірші] /Н.Ленау; Пер. з нім. Ю.Шевельова // Березіль. — 2003. — № 9-10. — С.147-149.
  • Рільке, Р. М. Осінній день; Пантера: [Вірші] /Р. М. Рільке; Пер. з нім. Ю.Шевельова // Березіль. — 2003. — № 9-10. — С.146-147.
  • Масенко, Л. Юрій Шевельов — видатний український мовознавець // Дивослово. — 2003. — № 1. — С.60-63.
  • Наєнко, М. Гончар і Шевельов, або «Відрізати золото від імітації» // Літ. Україна. — 2003. — 4 верес. (№ 31-32).
  • Зайцев, Б. П. Память о войне в документах: [Воспоминания о Шевелеве] // Университеты. — 2003. — № 3. — С.48-59.
  • Листування з Ю. В. Шевельовим (Гавриленко О. А.) // Харківський історіографічний збірник. — Харків: НМЦ «СД», 2004. — Вип. 7. — С. 182–190.
  • Мигаль, Б. К. Шевельов Юрій Володимирович //Вихованці Харківського університету: Біобібліогр. довід. — Х., 2004. — С.218-219: портр.
  • Шерех (Шевельов), Ю. На Сумській, тоді Карла Лібхнехта…/Ю.Шерех // Слобід. край. — 2004. — 21, 28 лют.
  • George Yurii Shevelov
  • Дяченко, Д. «Я харків'янин з роду…» // Укр. газ. — 2004. — № 5. — С.10.
  • Скорина, Л. Юрій Шерех // Скорина, Л. Література та літературознавство української діаспори: Курс лекцій. — Черкаси, 2005. — С.374-382.
  • Шевельов Юрій Володимирович // Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України — 75. 1930–2005: Матеріали до історії / В. Г. Скляренко (відп. ред.). — К.: Довіра, 2005. — С. 398–399.
  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Лариса Масенко. «Те, що Грушевський зробив для української історії, я зробив для української мови» // Юрій Шевельов. Вибрані твори. Книга І. — Київ, 2008. — с. 5-25.
  • Іван Дзюба. Юрій Шерех — літературознавець і культуролог // Юрій Шевельов, Вибрані твори. Книга ІІ — Київ, 2008. — с. 5-32.
  • Муромцев І. Ю. Шевельов — історик українського і світового мовознавства // Вісн. Харк. нац. ун-ту. — 2009. — № 843: Сер.: Філологія. — Вип. 55. — С. 10-15.
  • Дмитро Дроздовський. Грушевський української філології. ВСЕСВІТ. № 1-2 ЗА 2009 РІК
  • Леонід Ушаклов. Юрій Шерех: історія української літератури «не для дітей» (відгук на тритомовик Юрія Шереха (Шевельова): «Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології.»). Схід — Захід (історико-культурологічний збірник). — Харків, 2001. — Вип. 3. — С. 204–212. Текст у форматі doc.
  • Селігей П. О. Юрій Шевельов — майстер наукового стилю // Українська мова. — 2010. — № 4. — С. 3-21.
  • Віктор Гриневич. Юрій Шевельов заповів не виголошувати промов на його похороні // Газета по-українськи № 749 за 12.12.2008
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання[ред.ред. код]