Бай-Су

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бай-Су
44°55′43″ пн. ш. 34°37′55″ сх. д. / 44.92861111113888484° пн. ш. 34.63194444447221798° сх. д. / 44.92861111113888484; 34.63194444447221798
Витік на південно-західних схилах гори Топарчих-Кир (1011,5 м)
• координати 44°52′51″ пн. ш. 34°35′49″ сх. д. / 44.88083° пн. ш. 34.59694° сх. д. / 44.88083; 34.59694
Гирло Тонас
• координати 44°55′45″ пн. ш. 34°37′55″ сх. д. / 44.92917° пн. ш. 34.63194° сх. д. / 44.92917; 34.63194
Басейн Азовського моря
Країни: Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Довжина 7,2 км
Площа басейну: 9,1 км²
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Бай-Су (також Західний Тонас[1], крим. Bay Suv, Бай Сув) — річка в Україні, у Білогірському районі Автономної Республіки Крим. Ліва притока Тонас, (басейн Азовського моря)[2].

Опис[ред. | ред. код]

Довжина річки 7,2 км, площа басейну водозбору 9,1 км²[джерело?], найкоротша відстань між витоком і гирлом — 6,05  км, коефіцієнт звивистості річки — 1,19[3]. Формується багатьма безіменними струмками та загатами[3].

Розташування[ред. | ред. код]

Бере початок на південно-західних схилах гори Топарчих-Кир (1011,5 м)[1]. Тече переважно на північний схід і у селі Красноселівка (Білогірський район) (до 1945 року — Єні-Сала, крим. Yeñi Sala, рос. Красносёловка)  впадає у річку Тонас, праву притоку Біюк-Карасу.

Література[ред. | ред. код]

  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Цікавий факт[ред. | ред. код]

  • На лівому березі річки розташовані печери Бояришникова та Карани-Хаби[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Генеральный штаб // Судак // УССР Крымская область
  2. Словник гідронімів України / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 30
  3. а б google.com.ua/maps/@44.916318,34.6087639,15z?hl=uk