Барсов Микола Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Барсов Микола Павлович
Народився 27 квітня (9 травня) 1839[1] або 1839
Болхов, Орловська губернія, Російська імперія
Помер 23 листопада (5 грудня) 1889[1] або 1889
Варшава, Російська імперія[2]
Країна  Російська імперія
Діяльність історик, географ, бібліотекар, закордонний кореспондент, викладач університету, вчитель
Галузь історія[3], Історична географія[3] і Міжнародна журналістика[3]
Alma mater історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університетуd
Знання мов російська[3]
Заклад Імператорський Варшавський університет і Російська національна бібліотека[1]
Нагороди

Мико́ла Па́влович Ба́рсов (рос. Николай Павлович Барсов; * 27 квітня 1839, місто Болхов Орловської губернії, нині Орловської області Російської Федерації). — † 23 листопада 1889, Варшава) — російський історик, один із засновників російської школи історичної географії.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1861 р. закінчив Петербурзький університет.

У 1888 р. став професором Варшавського університету.

Став лауреатом Уваровської премії.

Праці[ред. | ред. код]

Автор наукових праць з історичної географії Давньої Русі 9-14 століть, історії шкільної справи в слов'янських країнах. Серед них:

  • (рос.)«Школы на Волыни и Подолии» (1863),
  • (рос.)«Материалы для историко-географического словаря Древней Руси» (1865),
  • (рос.)«Очерки русской исторической географии. География Начальной (Несторовой) летописи» (1873, друге видання — 1885).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]