Бедриківський Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

 Генерал-полковник
Загальна інформація
Народження 16 грудня 1963(1963-12-16) (60 років)
Заліщики, СРСР
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Alma Mater Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Військова служба
Приналежність СРСР СРСР → Україна Україна
Рід військ  МВС
Командування
Перший заступник міністра ВС України
5 березня 2008 — 17 березня 2010
ПопередникІгор Білозуб
НаступникЧерних Сергій Петрович
Начальник УМВС у Житомирській обл.
лютий 2006 — 25 січня 2008
ПопередникМихайло Климчук
НаступникВалерій Присяжнюк
Нагороди та відзнаки
«Лицар Закону» (МВС України)
«Лицар Закону» (МВС України)
«Хрест Слави» (МВС України)
«Хрест Слави» (МВС України)
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України

Володи́мир Володи́мирович Бедрикі́вський (народився 16 грудня 1963 року в місті Заліщики, Тернопільської області УРСР) — український офіцер міліції, генерал — полковник міліції, перший заступник міністра внутрішніх справ України — начальник Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України (2008—2010). Заслужений юрист України (2006). Кандидат юридичних наук зі спеціальності «кримінальне право та кримінологія» (2010)

Життєпис[ред. | ред. код]

Володимир Бедриківський народився у Заліщиках, що на Тернопільщині. В дитинстві займався у місцевому гуртку картингістів[1].

Після закінчення середньої школи працював електриком та інструктором зі спорту на туристичній базі «Дністрянка».

У 1982—1984 роках проходив службу в лавах Збройних сил СРСР.

У 1985 році став курсантом Івано-Франківської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР, працював на посаді дільничого, старшого дільничого інспектора міліції Борщівського РВВС УВС Тернопільського облвиконкому.

У 1991 році закінчив Київську вищу школу МВС СРСР, після чого проходив службу в Міжрегіональному управлінні по боротьбі з організованою злочинністю МВС СРСР — МВС України, а згодом обіймав посади оперуповноваженого, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах, заступника начальника відділу та начальника відділу в Головному управлінні по боротьбі з організованою злочинністю МВС України.

У 1999 році закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю «Правознавство та міжнародні економічні відносини».

З 2001 по 2005 роки працював на посаді заступника начальника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України.

У лютому 2006 року призначений начальником УМВС України в Житомирській області.

У серпні того ж року отримав спеціальне звання генерал-майора міліції[2], а в грудні удостоєний почесного звання «Заслужений юрист України».

25 січня 2008 року призначений першим заступником начальника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України з покладанням виконання обов'язків начальника цього спеціального підрозділу.

У березні того ж року за погодженням з Комітетом по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією Верховної Ради України, Розпорядженням Кабінету Міністрів України призначено першим заступником Міністра внутрішніх справ України — начальником Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю.

У серпні 2008 року отримав спеціальне звання генерал-лейтенанта міліції[3], а рік потому — генерал-полковника[4].

У березні 2010 року звільнився з займаної посади та органів внутрішніх справ.

У 2012 році висував свою кандидатуру на виборах до Верховної Ради України по 167-му одномандатному виборчому округу[5]. Посів друге місце, набравши 16,01 % голосів[6].

На час висування працював професором кафедри кримінального права приватного вищого навчального закладу «Київський міжнародний університет».

З 2014 року по 2015 рік працював радником Голови Служби безпеки України.

У 2016—2019 роках очолював Департамент нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України.

З 2019 року керуючий партнер Адвокатського об'єднання DSA GROUP

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Заслужений юрист України (2006)[7]
  • Орден «За заслуги» 3 ступеня Указ Президента України від 05 лютого 2010 року № 103-8 т
  • Орден «За заслуги» 2 ступеня Указ Президента України від 30 листопада 2017 року № 394/2017
  • Почесна Грамота Кабінету Міністрів України рішення КМУ № 15047 від 06 травня 2008 року
  • Відомчі відзнаки МВС України — «Заслужений працівник МВС України» нагрудний знак «Лицар Закону», нагрудний знак «Хрест Слави».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Є на кого рівнятися. «Заліщики online». Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014.
  2. ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2006 року № 722/2006 «Про присвоєння спеціальних та військових звань»
  3. ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2008 року № 753/2008 «Про присвоєння спеціальних звань»
  4. ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2009 року № 646/2009 «Про присвоєння спеціальних звань»
  5. ↑ Профіль кандидата. Офіційний сайт ЦВК. Архів оригіналу за 27 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014.
  6. ↑ Результати парламентських виборів 2012 на 167-му ОВО. Офіційний сайт ЦВК. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 13 жовтня 2014.
  7. ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2006 року № 1022/2006 «Про відзначення державними нагородами України працівників органів внутрішніх справ»

Джерела[ред. | ред. код]

  • Наш земляк отримав високу посаду в Генпрокуратурі / Свобода. — 2016. — № 42 (1 черв.). — С. 1. — (Вітаємо).

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бедриківський_Володимир_Володимирович&oldid=39781850