Бенкет вояків-лучників
| англ. Festival of the Archers | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Майстер з Франкфурта, фламандець за походженням |
| Час створення: | 1493 |
| Розміри: | 176 × 141 см |
| Висота: | 176 см |
| Ширина: | 141 см |
| Матеріал: | олія на деревині |
| Жанр: | історичний живопис |
| Зберігається: | Антверпен, Бельгія |
| Музей: | Королівський музей витончених мистецтв (Антверпен) |
 «Бенкет вояків-лучників»у Вікісховищі | |
Бенкет вояків-лучників(англ. Festival of the Archers) — картина 1493 року, котру виконав невідомий художник, мешканець міста Антверпена, що працював у Франкфурті.
Сад як майданчик для свят[ред. | ред. код]
Сад в європейській християнській традиції пов'язаний із глибинним міфологічним прототипом. Він виходить з біблійного раю, бо ще «Бог насадив сад у Едемі на сході і населив там Адама, котрого створив»[2]. Сад для насолоди богів існував вже у шумерів, від них уяву про нього наслідували хананеї, від останніх його наслідували юдеї і перенесли у біблію. Сад у раю — особливий простір, позбавлений горя, хвороб, край захищеності і врожаю, втілення чистої і безгрішної мрії. Саме в цьому саду мешкали Адам і Єва до моменту гріхопадіння[3].
Мрія про сад була перенесена на землю. У різні століття сад ставав пунктом відліку, первинним і безгрішним початком історичного шляху людства. В уяві різних народів такий сад був місцем небачених дерев і рослин, домівкою дивовижних птахів і квітів. В біблії сад — особливий простір, оточений з усіх боків парканом і мав лише одні ворота. Сад такого типу і почали відтворювати в добу середньовіччя — зі звичними і екзотичними рослинами, з квітами, з птахами, що самі туди прилітали. Розпланування саду ще не головувало, було достатньо стежок і декількох плодючих дерев, трав та квітів.
Садом з квітами та плодами як дивом швидко почали пригощати дорогих гостей, родичів, тут залюбки грали діти під наглядом матерів. Тут усамітнювались, спілкувались з мудрими, молились, усамітнювались з коханими, відзначали різні свята[4].
Рукописні книги прикрашали мініатюрами, куди перейшли і уявні образи райського саду. Згодом там розмістили і Богоматір з Христом, янголами та родичами святої Родини. Практично середньовічний сад присутній на численних мініатюрах французьких, італійських, німецьких, нідерландських майстрів. Сад став оточенням мадонни з немовлям на вівтарях раннього відродження. Сад згодом логічно увійшов у нецерковні за сюжетами літературу (" Декамерон " Бокаччо) і у побутовий живопис.
Опис твору[ред. | ред. код]
Нецерковний, побутовий сюжет із плодючим садом розробив і майстер з Франкфурта у картині "Бенкет вояків-лучників ". Була використана велика дерев'яна стулка, що незвично для нерелігійної за сюжетом картини. Сад на картині давній і майже середньовічний за виглядом. Сад давній, бо на гілках вжи вистигли яблука. З усіх боків сад оточений парканом, де є лише одні ворота. Садову територію використали вояки-лучники та міська дружина (для охорони порядку і захисту міста) для якогось власного свята. Гостей біля воріт зустрічають молода господиня і чоловік з дома глеками у руках. За припущеннями у глеках могло бути пиво або вино. Біля воріт — головні персонажі бенкета, вояки у обладунках зі зброєю у руках.
Сад рясніє від запрошених на свято. На дерева за яблуками полізли молодики. Решту гостей розважають музики і два блазні, що вихиляються у танці. В глибині сада — трон з величезною емблемою ключа, де воссідає молодик, можливо, голова бенкету. Гості із задоволенням святкують, куштують яблука, спілкуються. Найбільш нетерплячі усамітнились із дівчатами у кущах для поцілунків і пестощів.
Діти, сусіди і перехожі із заздрістю розглядають бенкетуючих через паркан. За бенкетом з музикою спостерігають і численні сусіди з вікон близьких домівок.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Составитель Е. Ананьев «Парки. Сады», М. Аванта, 2004
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://kmska.be/nl/meesterwerk/schuttersfeest
- ↑ Составитель Е. Ананьев «Парки. Сады», М. Аванта, 2004, с. 5
- ↑ Составитель Е. Ананьев «Парки. Сады», М. Аванта, 2004, с. 9
- ↑ Составитель Е. Ананьев «Парки. Сады», М. Аванта, 2004, с. 12
|
