Битва при Каннах (1018)
| Битва при Каннах | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Нормандське завоювання Південної Італії | |||||||||
| Координати: 41°17′47″ пн. ш. 16°09′06″ сх. д. / 41.2963888900277780° пн. ш. 16.151666670027779560° сх. д. | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
| Візантійська імперія | Лангобарди Норманські найманці (кавалерія) | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Василь Боіоанн | Мелус із Барі Гілберт Буатере[en] | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| Невідомі | Важкі | ||||||||
Битва при Каннах — битва, що є частиною Нормандського завоювання Південної Італії, що відбулася в 1018 році між візантійцями під командуванням італійського катепана Василя Боіоанна та лангобардами під проводом Мелуса з Барі поблизу Канн в Апуліїї, що перебувала тоді під владою Візантійської імперії[1]; в тому ж місці, де карфагенський полководець Ганнібал розгромив римську армію в 216 році до нашої ери. Лангобардів підтримували кінні норманські найманці під командуванням Гілберта Буатере[en][2]; візантійці були посилені елітним загоном варязької гвардії[1]. Битва закінчилася перемогою візантійців, лангобарди зазнали нищівної поразки[1].
Історія[ред. | ред. код]
Декількома роками раніше Мелус підняв повстання проти візантійського панування, але після початкових успіхів зазнав поразки і був вигнаний. 1016 року почалося нове повстання, цього разу ініційоване норманами. Успіхи повстанців у 1017 році змусили імператора Василія II направити до Апулії на допомогу гарнізону загін варязької варти.
Дві армії зустрілися біля річки Офанто, в тому ж місці, де під час Другої Пунічної війни відбулася набагато відоміша Битва при Каннах. Повстанців було розгромлено. Гілберт Буатере загинув у бою, а разом з ним і більшість норманів. Мелусу вдалося втекти до Папської області і, зрештою, до двору імператора Священної Римської імперії Генріха II в Бамберзі, де він і помер у 1020 році.
Однак поразка не завадила норманським завойовникам у наступні роки встановити свою гегемонію над Італією. Через рік після Битви при Каннах норманський гарнізон був розміщений у Трої на утриманні Візантійської імперії, головним чином, він був сформований з норманів Буатере, які вціліли у битві[3]. У 1071 році, завоювавши Барі, нормани остаточно оволоділи останнім оплотом Візантії на Апеннінському півострові.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Norwich, John Julius. Normans in the South 1016—1130. Longmans: London, 1967.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в John Beeler (1971) Warfare in Feudal Europe, 730—1200. Cornell University Press. pp. 65-66. ISBN 9780801491207
- ↑ Georgios Theotokis (2014) The Norman Campaigns in the Balkans, 1081—1108. Boydell Press. p. 3. ISBN 978-1843839217
- ↑ Georgios Theotokis (2014) The Norman Campaigns in the Balkans, 1081—1108. Boydell Press. p. 53. ISBN 978-1843839217
