Варязька гвардія
Варязька гвардія (грец. Τάγμα των Βαράγγων) — військова частина в армії Візантії, що існувала з 10-го по 14-е століття. Вояки Варязької гвардії служили в якості особистих охоронців візантійських імператорів.
Варязька гвардія виникла за імператора Василія ІІ у 988 році, коли князь Володимир вислав із Києва до Візантії варязьких найманців, з яких, через недовіру Василія до сумнівної відданості візантійських охоронців, і було утворено особисту охорону імператора. Спершу гвардія комплектувалась переважно рекрутами зі Швеції, Данії, Норвегії та Ісландії. Завоювання Англії норманнами спричинило масову еміграцію, в тому числі до Візантії, англо-саксонської знаті. З того часу значна частина гвардійців набиралась із англо-саксів.
Варязька гвардія брала участь у багатьох війнах Візантії, при цьому часто в якості головного резерву відігравала вирішальну роль у значних битвах. До кінця 13 століття варязькі імігранти переважно асимілювались серед візантійців, але гвардія як військова одиниця продовжувала існувати принаймні до середини 14 століття.
