Битва під Завихостом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва під Завихостом
Українсько-польські війни
Дата: 19 червня 1205
Місце: Завіхост, Польща
Результат: Перемога поляків
Сторони
Командувачі
Роман Мстиславич Лешко І Білий
Конрад Мазовецький
Військові сили
невідомо невідомо
Втрати
невідомо невідомо

Битва під Завихостом (19 червня 1205) — бій між руськими силами під керівництвом Романа Мстиславича з одного боку і польським військом під проводом Лешка І Білого й Конрада Мазовецького поблизу містечка Завіхост на Віслі, на території сучасної Польщі. Закінчився перемогою поляків, які розгромили руські загони та убили князя Романа.

Бій укріпив положення Лешка Білого в Польщі та спричинив політичний хаос у Галицько-Волинському князівстві.

Перебіг[ред.ред. код]

До 1205 року галицько-волинський князь Роман був союзником краківського князя Казимира Справедливого та його синів Лешка Білого і Конрада Мазовецького. Мати Романа, Агнета, була сестрою Казимира, а сам Роман замолоду перебував у Польщі.

Обидві сторони збройно допомогали одна одній[1].1190 року руський князь разом з братом Всеволодом допоміг Казимиру здобути Краків, а 1195 року узяв участь у боротьбі, яку Лешко і Конрад вели проти свого дядька Мєшка Старого. У бою під Мозгавою Роман зазнав поранення. У свою чергу, Лешко ж дав Романові допомогу, коли він займав Галичину 1199 року.

Питання, що спричинило ворожнечу між Галицько-Волинським князівством і поляками, залишається без відповіді. Галицько-Волинський літопис подає звістку, що між Романом та Лешком інтригу повів галицький боярин Володислав Кормильчич — але в чому суть непорозуміння, невідомо[2]. Німецька хроніка Альберіка подає звістку, що Роман «хотів через Польщу перейти у Саксонію і поруйнувати церкви», через що ряд істориків намагався зв’язати цю звістку з боротьбою Вельфів з Гогенштауфенами, у яку втрутився руський князь. Ймовірно, останній йшов на допомогу Філіпу Швабському Гогенштауфену, сину Фрідріха І Барбаросси, в боротьбі за імператорську корону. Проходячи через Польщу, русини зіткнулися з Лешком Білим, союзником саксонських Вельфів і ворогом Фрідріха. [3]

За даними Суздальського літопису, що входить у Лаврентіївський список, 1205 року Роман вирушив походом на Польщу і здобув два польські міста. Коли ж князь з дружиною від’їхав від табору, поляки Лешка і Конрада раптово оточили його і вбили у бою. Польські джерела вказують місце і день битви — під Завихостом 19 червня 1205 року.

За Суздальським літописом Романа поховали в Галичі, але І. Крип'якевич припускає правдоподібнішою звістку польського хроніста Яна Длугоша, що місцем поховання був Володимир, позаяк тут ховали всіх волинських князів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Польські історичні праці 15 століття говорять, що Роман перебував у васальній залежності від Казимира. Сучасні українські і російські дослідники відкидають цю думку на підставі могутності влади Романа на Русі. Детальніше: Крип'якевич І. Галицько-волинське князівство. Київ, 1984.
  2. Крип'якевич І. Галицько-волинське князівство. Київ, 1984. — С.86
  3. Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. М., 1968.— 165.

Джерела[ред.ред. код]

Руські

Польські

  • Dlugosz I. Opera omnia. — Cracoviae, 1863 — 1887 — Т. 9, 1864; T. 10 — 11, 1873; T. 12, 1876; T. 14, 1878.
  • Monumenta Poloniae historica. — Lwów, 1864 — 1893. — T. 1, 1864; T. 2, 1872; T. 3, 1878; T. 5, 1888.

Німецькі

  • Chronica Alberici Monachi Trium fontium / Ed. P. Scheffer — Boichorst // MGH. SS. — Hannoverae, 1874.

Література[ред.ред. код]