Галич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Галич
Coat of Arms Halych.PNG Prapor halych.jpg
Герб Галича Прапор Галича
Панорама Галича (2008)
Панорама Галича (2008)
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Івано-Франківська область
Район/міськрада Галицький район
Рада Галицька міська рада
Код КОАТУУ 2621210100
Перша згадка 898
Магдебурзьке право 1367
Населення 6307 (01.01.2011)[1]
Площа 24,67 км²
Густота населення 256 осіб/км²
Поштові індекси 77100
Телефонний код +380-3431
Координати 049.139 0024.73249°08′22″ пн. ш. 24°43′54″ сх. д. / 49.139444° пн. ш. 24.731667° сх. д. (G)Координати: 49°08′22″ пн. ш. 24°43′54″ сх. д. / 49.139444° пн. ш. 24.731667° сх. д. (G)
Водойма Річка Дністер
День міста Друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Галич
До обл./респ. центру
 - залізницею 29 км
 - автошляхами 25 км
Міська влада
Адреса 77100, Івано-Франківська обл., м. Галич, майдан Різдва, 16, (034-31) 2-21-88, 2-12-81
Веб-сторінка Галицька міська рада
Міський голова Трачик Орест Антонович

Га́лич — місто, колишній центр Галицько-Волинського князівства — наймогутнішої твердині на південно-західних давньоруських землях, перша згадка про який відноситься до 898 року. Назва міста дала назву регіону «Галичина». Найбільшого піднесення Галич досяг за Ярослава Осмомисла (1153—1187), оспіваного у «Слові о полку Ігоревім». В 1367 році дістав від польського уряду магдебурзьке право.

Сьогодні Галич — районний центр Івано-Франківської області з населенням близько 6,4 тис. осіб.

Галич розташований за 29 км залізницею та 26 км шосейним шляхом на північ від обласного центру м.Івано-Франківськ.

Зміст

[ред.] Назва

За Яном Длугошем назва міста Галич та від назви міста і назва краю, походить від назви гори " Галич " на якій стояв замок та місто Галич.За тим самим принципом походить назва подільського міста Кременець.

[ред.] Герб Галича

Сучасний герб Галича : малий герб Галича підтримують із двох сторін грифон і лев. Грифон - охоронець землі і небес. Лев - символ сили і влади

Малий герб Галича : орнамент із церкви пророка Іллі та церкви святого Пантелеймона переплетений жовто-блакитною стрічкою символізує приналежність галицьких земель до усієї Української держави.Вежа магдебурзького права вказує ,що місто мало Магдебурзьке право.

Давній герб Галича та Галицької землі з XIV ст. : Чорна Галка готова до польоту на білому ( або небесному полі ) з короною на голові.


[ред.] Історія

Археологічні дослідження поблизу міста, в селах Крилосі, Комарові, Підгородді, Вікторові свідчать, що на цій території людина оселилась ще в добу міді-бронзи. Стародавній Галич був розташований на Крилоській горі, у межиріччі Лукви та Мозолевого потоку аж до Дністра. Вдале географічне розташування міста у поєднанні із штучним укріпленням полегшувало його захист. Ще й досі збереглися залишки п'яти рядів могутніх земляних валів, що досягають висоти близько 25 м. Тепер тут знаходиться Національний заповідник «Давній Галич», який включає цілий ряд широко відомих пам'яток

За археологічними дослідженнями, які проводилися в 1934-41, 1951-52 і 1955 роках, встановлено, що місто існувало вже в 10 ст. При розкопках виявлено розташований на горбі дитинець і ремісничо-торговельний посад, укріплені ровами та валами. Під горбом було неукріплене поселення — «підгороддя», заселене ремісниками і торгівцями.

Відомо, що Галич давній був великим економічним і культурним центром Київської Русі. В 1140 році він згадується в Іпатіївському літописі. З 1144 Галич був столицею Галицького князівства, а згодом і Галицько-Волинської держави. Центр княжого Галича містився біля теперішнього села Крилоса Галицького району Івано-Франківської області на березі річки Лукви (притока Дністра), а на місці теперішнього міста існував торговельно-ремісничий посад.

У 1199 році друге за величиною місто Галицько-Волинського князівства. Значного розквіту досяг у 2-й половині 12 ст. за князювання Ярослава Осмомисла і Романа Мстиславича, а також його сина Данила Романовича. Данило що прийняв ім'я Галицький, в 1238 році остаточно утвердився в цьому краї по поразці угорців на чолі із галицьким боярином Судиславом. В той час у Галичі розвивалися ремесла і торгівля, велося значне цивільне і церковне будівництво. Було складено першу половину Галицько-Волинського літопису.

У 1241 році Галич зруйнували монголо-татари. Місто, згадане ще 1255 р., опісля занепало і втратило своє адміністративне і політичне значення.

Територія на північ від дитинця була зайнята позаміськими боярськими і монастирськими укріпленими садибами. Під час розкопок дитинця було відкрито залишки фундаментів і стін Успенського собору, збудованого в середині 12 ст. за князя Ярослава Осмомисла, останки якого знайдені у саркофагу під мозаїчною підлогою собору. Собор був оздоблений різьбленим каменем і фресками. В Галичі і його передмістях відкрито залишки інших 10 білокам'яних храмів на посаді, а в «підгородді» — залишки ювелірних, гончарних, ковальських та інших майстерень, наземних і напівземлянкових жител, вироби з глини, заліза, кістки, скла.

Від княжого Галича також збереглася церква св. Пантелеймона в c. Шевченкове. Є залишки фортифікаційних споруд і фундаменти понад 30 давніх церков. Пізніший період представлений залишками Старостинського замку.

Нинішній Галич розташований на автомагістралі Львів — Івано-Франківськ, за 110 км від Львова і 24 км від Івано-Франківська.

Сьогодні в місті працюють: завод механічних пресів, будівельних матеріалів, маслосирзавод, комбінати будівельної індустрії, хлібопродуктів, філіали заводів «Родон», «Полімер», а також ряд середніх і малих підприємств.

В місті Галичі створено Національний заповідник «Давній Галич».

[ред.] Література

  • Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
  • Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993.

[ред.] Галерея

[ред.] Примітки

[ред.] Посилання

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:
Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами