Галич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Галич
COA of Halych.svg Flag of Halych.svg
Герб Галича Прапор Галича
Панорама Галича (2008)
Панорама Галича (2008)
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Івано-Франківська область Івано-Франківська область
Район/міськрада Coat of Arms Halych.PNG Галицький район
Рада Галицька міська рада
Код КОАТУУ 2621210100
Перша згадка 898
Магдебурзьке право 1367
Населення 6307 (01.01.2011)[1]
Площа 24,67 км²
Густота населення 256 осіб/км²
Поштові індекси 77100
Телефонний код +380-3431
Координати 49°08′22″ пн. ш. 24°43′54″ сх. д. / 49.13944° пн. ш. 24.73167° сх. д. / 49.13944; 24.73167Координати: 49°08′22″ пн. ш. 24°43′54″ сх. д. / 49.13944° пн. ш. 24.73167° сх. д. / 49.13944; 24.73167
Водойма Річка Дністер
День міста Друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Галич
До обл./респ. центру
 - залізницею 29 км
 - автошляхами 25 км
Міська влада
Адреса 77100, Івано-Франківська обл., м. Галич, майдан Різдва, 16, (034-31) 2-21-88, 2-12-81
Веб-сторінка Галицька міська рада
Міський голова Трачик Орест Антонович

Га́лич — місто, колишній центр Галицько-Волинського князівства — наймогутнішої твердині на південно-західних давньоруських землях, перша згадка про який відноситься згідно з угорською хронікою XIII ст. до 898 року. Назва міста дала назву регіону «Галичина». Найбільшого піднесення Галич досяг за Ярослава Осмомисла (1153–1187), оспіваного у «Слові о полку Ігоревім». У 1367 році Галич отримав магдебурзьке право.

Сьогодні Галич — районний центр Івано-Франківської області з населенням близько 6,4 тис. осіб, адміністративний центр Галицької районної ради.

Галич розташований за 29 км залізницею та 26 км шосейним шляхом на північ від обласного центру м.Івано-Франківськ.

Назва[ред.ред. код]

За Яном Длугошем, назва міста Галич та від назви міста і назва краю, походить від назви гори " Галич ", на якій стояв замок та місто Галич. За тим самим принципом походить назва волинського міста Крем'янець.

Герб Галича[ред.ред. код]

Сучасний герб Галича: малий герб Галича підтримують із двох сторін грифон і лев. Грифон — охоронець землі і небес. Лев — символ сили і влади.

Малий герб Галича: орнамент із церкви пророка Іллі та церкви святого Пантелеймона переплетений жовто-блакитною стрічкою символізує належність галицьких земель до усієї Української держави. Вежа магдебурзького права вказує, що місто мало Магдебурзьке право.

Давній герб Галича та Галицької землі з XIV ст.: Чорна Галка готова до польоту на білому (або небесному полі) з короною на голові.

Історія[ред.ред. код]

Археологічні дослідження поблизу міста, в селах Крилосі, Комарові, Підгородді, Вікторові свідчать, що на цій території людина оселилась ще в добу міді-бронзи. Стародавній Галич був розташований на Крилоській горі, у межиріччі Лукви та Мозолевого потоку аж до Дністра. Вдале географічне розташування міста у поєднанні зі штучним укріпленням полегшувало його захист. Ще й досі збереглися залишки п'яти рядів могутніх земляних валів, що досягають висоти близько 25 м. Тепер тут знаходиться Національний заповідник «Давній Галич», який включає цілий ряд широко відомих пам'яток

За археологічними дослідженнями, які проводилися в 1934-41, 1951-52 і 1955 роках, встановлено, що город Галич існував уже в Х ст. При розкопках виявлено розташований на високому пагорбі дитинець і ремісничо-торговельний посад, укріплені ровами та валами. Під пагорбом було неукріплене поселення — «підгороддя», заселене ремісниками і торгівцями. Під час розкопок дитинця було відкрито залишки фундаментів і стін Успенського собору, збудованого в середині 12 ст. за князя Ярослава Осмомисла, останки якого знайдені у саркофагу під мозаїчною підлогою собору. Собор був оздоблений різьбленим каменем і фресками. Територія на північ від дитинця була зайнята позаміськими боярськими і монастирськими укріпленими садибами. В Галичі і його передмістях відкрито залишки інших 10 білокам'яних храмів на посаді, а в «підгородді» — залишки ювелірних, гончарних, ковальських та інших майстерень, наземних і напівземлянкових жител, вироби з глини, заліза, кістки, скла.

Відомо, що давній Галич був великим економічним і культурним центром Київської Русі. Хоча саме розташування міста — за межами власне Русі[2] В 1140 році він згадується в Іпатіївському літописі. З 1144 року Галич був столицею Галицького князівства, згодом — Галицько-Волинської держави. Центр княжого Галича містився біля теперішнього села Крилоса Галицького району Івано-Франківської області на березі річки Лукви (притока Дністра), а на місці теперішнього міста існував торговельно-ремісничий посад.

У 1199 році друге за величиною місто Галицько-Волинського князівства. Значного розквіту досяг у 2-й половині 12 ст. за князювання Ярослава Осмомисла і Романа Мстиславича, а також його сина Данила Романовича. Данило Романович(в історіографії утвердилось його ім'я як Данило Галицький), в 1238 році остаточно утвердився в цьому краї по поразці угорців на чолі із галицьким боярином Судиславом. В той час у Галичі розвивалися ремесла і торгівля, велося значне цивільне і церковне будівництво. Було складено першу половину Галицько-Волинського літопису.

У 1241 році княжий Галич зруйнували монголо-татари. Місто, згадане ще 1255 р., опісля занепало і втратило своє адміністративне і політичне значення.

23 липня 1764 року син волинського воєводи Міхала Потоцького Пйотр не допустив проводження реляційного сеймику в Галичі. 27 липня в місті утворили реконфедерацію проти генеральної конфедерації Чарторийських у Варшаві.[3]

Від княжого Галича також збереглася церква св. Пантелеймона в c. Шевченкове. Є залишки фортифікаційних споруд і фундаменти понад 30 давніх церков. Пізніший період представлений залишками Старостинського замку.

Нинішній Галич розташований на автомагістралі Львів — Івано-Франківськ, за 110 км від Львова і 24 км від Івано-Франківська.

Сьогодні в місті працюють: завод механічних пресів, будівельних матеріалів, маслосирзавод, комбінати будівельної індустрії, хлібопродуктів, філіали заводів «Родон», «Полімер», а також ряд середніх і малих підприємств.

В місті Галичі створено Національний заповідник «Давній Галич».

Географія і клімат[ред.ред. код]

Геологічна будова[ред.ред. код]

Клімат[ред.ред. код]

Гідрографія[ред.ред. код]

Дністер в Галичі

Основна водойма міста — ріка Дністер.

Живлення Дністра — мішане, з переважанням снігового. Характерні весняна повінь і осінні дощові паводки. Льодовий режим нестійкий. Глибина русла непостійна, сильно мінлива у створі і вздовж течії. Під час паводку 2008 року рівень ріки піднявся на 10 метрів. Поблизу міста Галич в ріку впадають річки Лімниця, Луква, Гнила Липа. Береги Дністра поблизу міста укріплені залізобетонними плитами. На Дністрі у Галичі стоїть два мости, автомобільний міст споруджений у 80-х роках, і старий металевий міст 1900 року, який є однією з архітектурних пам'яток Галича.

Демографія[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

Сільське господарство[ред.ред. код]

Сфера обслуговування населення[ред.ред. код]

Комунікації і транспорт[ред.ред. код]

Освіта, культура, ЗМІ[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

У м. Галич є дві школи та одна гімназія. №1 Галицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 Галицької районної ради Івано-Франківської області Поштова адреса: Україна, Івано-Франківська Область, Галицький район, м.Галич, Шевченка, 5 Телефони: 03431)21442, (03431)21712 Директор: Савчук Марія Арсенівна Кількість персоналу: 45 Кількість учнів: 549 Кількість класів: 24 Кількість приміщень: 35 №2 Галицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 Галицької районної ради Івано-Франківської області Поштова адреса: Україна, Івано-Франківська Область, Галицький район, м.Галич, Львівька, 3 Телефони: (03431)21515 Кількість персоналу: 38 Кількість учнів: 120 Кількість класів: 11 Кількість приміщень: 22 №3 Гальцька гімназія

Культура[ред.ред. код]

ЗМІ[ред.ред. код]

Охорона здоров'я і Спорт[ред.ред. код]

Релігія[ред.ред. код]

Греко-католицька парафія[ред.ред. код]

Римо-католицька парафія[ред.ред. код]

Православні[ред.ред. код]

Церква Святого рівноапостольного князя Володимира. Настоятель протоієрей Іоан Кузь декан Галицький УАПЦ.

Протестанти[ред.ред. код]

Юдеї[ред.ред. код]

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Пам'ятки архітектури та історії[ред.ред. код]

Пам'ятки архітектури та мистецтва Галича:

Пам'ятники[ред.ред. код]

У Галичі встановлено такі пам'ятники, монументи і пам'ятні знаки:

Цвинтарі[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженці[ред.ред. код]

Галицькі старости[ред.ред. код]


Галицькі православні митрополити[ред.ред. код]

Галицькі архієпископи РКЦ[ред.ред. код]

Туризм і відпочинок[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
  • Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Моця О. П. «Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах // Археологія. — 2009. — № 1. — С. 7-16.
  3. Szczygielski Wacław. Potocki Piotr h. Pilawa (zm. po 1800) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983.- Tom XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 1-176.— S. 124. (пол.)
  4. Władysław Pociecha. Chodecki h. Powała (†1534) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: PAU, 1937.— t. III/1, zeszyt 11.— S. 350. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]