Дружина (військо)

Історія української армії
	Військо Київської Русі
	Військо Королівства Руського
	Військо Запорозьке Реєстрові козаки
	Чорноморське козацьке військо Азовське козацьке військо Бузьке козацьке військо Дунайське козацьке військо
	Задунайське казацьке військо
	Українські січові стрільці
	Армія УНР
	Армія Української Держави
	Українське Далекосхідне Незалежне Військо
	Українська Галицька армія
	Революційна повстаньска армія України
	Карпатська Січ
	Українське Визвольне Військо
	СС Галичина
	Українська Національна Армія
	УПА
	Радянська армія
	Збройні сили України

Похід Олега з дружиною на Царгород (з Радзивілівського літопису 13 ст.).

Дружина князя Бориса (з «Житія Бориса і Гліба»).

Похід Володимира з дружиною на Корсунь (з Радзивілівського літопису 13 ст.).

Дружина  (первісне значення: товариство, спілка, об'єднання людей) — княже військо на руських землях 8 — 16 століть, що формувалося з бояр або найближчого оточення князя.

Короткі відомості

Новгородська дружина виступає проти суздальців у 13 столітті (з Новгородського малюнку 15 ст.).

Дружина має варязьке походження. Варязькі князі прийшли на Русь не самі, а з військовими відділами, з яких створилися їх прибічні дружини. Молодші дружинники служили у війську, а старші призначалися княжими дорадниками та урядовцями. Дружинників називали бояри.

З часом етнічний склад княжих дружин ставав розмитим. Крім варягів до них входили представники слов'ян і кочових народів.

Княжа дружина поділялася на старшу і молодшу. Старша дружина складалася з представників феодальної аристократії і була найближчим оточенням князя, брала участь в обговоренні державних та господарських справ (Боярська рада), очолювала молодшу дружину та воїв. Молодша дружина або гридь була ядром збройних сил і складалася з професійних воїнів, охороняла князя, княжий двір і майно, виконувала окремі адміністративно-судові доручення князя. Молодша дружина становила постійне населення сторожових градів-фортець, збудованих на кордонах Русі чи окремих князівств. Тут вона несла військову службу, а у вільний від військових обов'язків час обробляла землю та виконувала різні господарські роботи для своїх потреб.

За службу дружина одержувала від князя землі з правом експлуатації населення, що проживало на них, збирати данину та організовувати власне господарство, в якому застосовувалася праця залежних селян. Частина молодшої дружини, що проживала при князеві, була на його утриманні. Залишками господарських дворів старшої дружини та градів-фортець є давньоруські городища.

У 11 — 12 століттях дружинно-княжі елементи злилися з земськими боярами в одну боярську аристократію і землевласницьку верству, яка набирала поважного значення в керуванні державою, особливо в Галицько-Волинському князівстві.

Слово «дружина» вживалося і в ширшому значенні: у літописі дружиною інколи називається народне ополчення або все княже військо. Населення верві, що приймало поруку за свого члена, також називалося дружиною.

Дружина як основна військова сила князів існувала до ліквідації удільних князівств: на українських і білоруських землях, що потрапили під владу Великого князівства Литовського  — до 14 — 15 століття, а у Московському царстві  — до 16 століття.

Див. також

• Товариш (дружинник)

Джерела та література

• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
• Довідник з історії України /За ред. І.Підкови та Р.Шуста. — Київ: Генеза, 1993.