Ян Длугош

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ян Длугош
пол. Jan Długosz
Jan Długosz.PNG
Народився 1 грудня 1415(1415-12-01)
Нова Бжезниця,
Польща Королівство Польське
Помер 19 травня 1480(1480-05-19) (64 роки)
Краків,
Польща Королівство Польське
Національність поляк
Діяльність дипломат, історик
Alma mater Ягеллонський університет
Конфесія католицизм
POL COA Wieniawa.svg
Герб Яна Длугоша — Венява

Ян Длу́гош гербу Венява (пол. Jan Długosz; 1 грудня 1415, Нова Бжезниця — 19 травня 1480, Краків) — польський історик і дипломат, значний католицький ієрарх, автор «Історії Польщі» в 12 томах.

Біографія[ред.ред. код]

Ян Длугош народився у селі Нова Бжезніца Пажещанського повіту. Початкову освіту здобував в парафіяльній школі в Новому Місті Корчин (тепер село Nowy Korczyn в Свентокшиському воєводстві). Далі навчався у Краківському університеті (14281431), але жодних іспитів він тут не здавав, оскільки його не приваблювала «філософія», тобто тогочасна схоластика; краще джерело мудрості він бачив в вивченні історії, як власної країни, так цілого світу.

Свій задум зміг втілити на практиці при дворі одного з найвідоміших тогочасних державних діячів Краківського кардинала Збіґнєва Олесницького1431 р. працював нотаріусом, тобто писарем). З 1436 — краківський канонік; в 14391455 був секретарем кардинала Збігнева Олесницького. В канцелярії Краківської архидієцезії він проявив свої великі адміністративні здібності, добре управляв її маєтностями, готував інвентарі і нагромаджував акти, які пізніше використав в Liber Beriejiciorum, оберігав кардинала від матеріальних зазіхань його родичів.

На службі у кардинала він здійснив свої перші кроки у діпломатичній сфері. 1 жовтня 1449 року він привіз Олесницькому з Риму довгоочікуваний кардинальський капелюх. В кінці серпня — на початку вересня 1451 року в Самборі як делегат кардинала і панів малопольських він гостро виступив проти короля в справі приєднання Волині до Корони.

Король Польщі Казимир IV посилав Яна Длугоша в дипломатичні місії до Папського та Імперського дворів; Длугош був залучений до переговорів короля з Тевтонськими лицарями протягом Війни Тринадцяти Років (14541466) та численних мирних переговорів.

У 1450 році був посланий королевою-матір'ю Софією Гольшанською та королем Казимиром IV на мирні переговори між регентом Королівства Угорщини Яношем Гуняді і Яном Іскрою, де за шість днів переконав їх підписати перемир'я.

В 1461 польська делегація, до якої входив Ян Длугош, зустрілась з емісарами чеського короля Їржі з Подебрад в Битомі. Після шестиденних розмов альянс між двома фракціями було укладено.

У 1467 Длугошу було довірено навчання сина короля.

Ян Длугош відхилив пропозицію стати архиєпископом Праги, але незабаром був обраний львівським архиєпископом. На цій посаді Длугош перебував до смерті (1480).

Твори[ред.ред. код]

Серед багатьох творів Яна Длугоша найвідомішим є «Annales seu cronicae incliti Regni Poloniae», так звана «Хроніка Длугоша». Це історія Польщі, доведена до 1480, в 12 книгах латинською мовою. У «Хроніці Длугоша» використані матеріали державних і церковних архівів, польські, чеські і угорські хроніки, руські і литовські літописи. Вона вважається вершиною польської середньовічної історіографії.

Частина хроніки перекладена російською мовою.

Джерела[ред.ред. код]

  • Szujski J. Stanowisko Długosza w historiografii europ. (Dzieła ser. II, t. 8);
  • Zeissbcrg H. Die poln. Gcschichtsschreibung im Mittelalter, 1873;
  • Semkowicz Aleks. Krytyczny rozbiór dziejów pol. J. Długosza, 1887;
  • Bobrzyński M. i Smolka St., Jan Długosz, 1893;
  • Chrzanowski I. Jan Długosz, próba charakterystyki człowieka, 1938,

Посилання[ред.ред. код]