Бортко Володимир Володимирович (молодший)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
На прем'єрі фільму Тарас Бульба
(квітень 2009)

Володи́мир Володи́мирович Бортко́ (нар. 7 травня 1946(19460507), Москва, РРФСР, СРСР) — російський кіномитець та політичний діяч, режисер, сценарист, актор українського походження; депутат Державної Думи РФ від КПРФ; Народний артист Російської Федерації (2000), Народний артист України (2003).

Життєпис[ред.ред. код]

Його батьки мали українське походження. Батько — театральний режисер Володимир Бортко, мати актриса Марина Захаренко. Виховувався у родині українського драматурга Олександра Корнійчука, який був його вітчимом.

У 1974 закінчив кінофакультет Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого (майстерня Родіона Єфименка і В. Чубасова, 1969-1974) за спеціальністю «Режисура кіно та телебачення».

Працював асистентом режисера та режисером-постановником на Київській кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.

Із 1980 — режисер-постановник кіностудії «Ленфільм». Член КПРФ.

Із 2011 — депутат Державної думи Росії.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

У березні 2014 року підписав листа на підтримку політики президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.[1]

Політична діяльність[ред.ред. код]

Депутат Державної Думи РФ від КПРФ.

  • Під час обговорення Держдумою законопроекту Дмитра Гудкова про скасування «строку давності» для розгляду апеляцій у справах про фальшиві дисертаціях, за яким, як визнають багато аналітиків, успішно ховаються тисячі дисертаційних брехунів і шахраїв, які купили собі вчені ступені, депутат Володимир Бортко сказав:
    Що буде, якщо ми приймемо цей закон? Не будемо приховувати, що людина грішна, і з прийняттям його буде завдано удару по керівництву нашої країни. Чи варто його приймати зараз?[2]
    Таким чино, він визнав, що «керівництво країни» (Росії) - брехуни, аферисти і злодії. Але у зв'язку з важким міжнародним становищем пропонував їх пошкодувати. «Бо як же це ми піднімемо руку на святе: на право влади брехати і красти» — прокоментував дупутатську пропозицію Бортка російський видавник і політичний оглядач Сергій Пархоменко[3]. Після цього законопроект по скасуванню «строку давності» для плагіатів Держдумою було відхилено.

Режисерські роботи[ред.ред. код]

  1. 1975 — Канал
  2. 1978 — Комісія з розслідування
  3. 1980 — Мій батько — ідеаліст
  4. 1984 — Без родини
  5. 1984 — Блондинка за рогом
  6. 1986 — Голос (у кіноальманаху «Виняток без правил»)
  7. 1987 — Один раз збрехнувши…
  8. 1988 — Собаче серце
  9. 1991 — Афганський злам
  10. 1992 — Щасти вам, панове!
  11. 1996 — Вулиці розбитих ліхтарів (ТВ) Під псевдонімом Ян Худокормов
  12. 1998 — Цирк згорів, і клоуни розбіглися
  13. 2000 — Бандитський Петербург. Фільм 1. Барон (Серіал)
  14. 2000 — Бандитський Петербург. Фільм 2. Адвокат (Серіал)
  15. 2003 — Ідіот (Серіал)
  16. 2005 — Майстер та Маргарита (Серіал)
  17. 2009 — Тарас Бульба
  18. 2011 — Петро Перший. Заповіт

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]