Бідула Василь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бідула Василь
Народився 1868
Лапшин, Бережанський район, Тернопільська область, СРСР
Помер 1925
Лапшин, Бережанський район, Тернопільська область, СРСР
·тиф
Поховання Бережани
Країна  Австро-Угорщина
 ЗУНР
Діяльність різьбяр по дереву

Васи́ль Біду́ла (1868, Лапшин, нині Тернопільського району Тернопільської області — 1925, там само, похований у Бережанах) — український народний майстер-різьбяр.

Життєпис[ред. | ред. код]

Василь Бідула народився 1886 року в с. Лапшин на Бережанщині в селянській сім'ї. Правдоподібно, навчався грамоти в сільського дяка Коріньовського, бо двокласну народну школу відкрили в Лапшині, коли йому було вже 16 років. На його неординарний художній талант випадково звернула увагу управителька графського маєтку пані Мачинська, яка своїм коштом послала навчатися у львівське художнє училище.

Василь Бідула став одним із найкращих народних умільців, майстер круглої різьби по дереву й каменю. Свою творчість присвятив простим людям, втіливши у свої творіння, як-от «Жінка з індичкою», «На ярмарок», «Селянин із телям», «Селянин з волами і возом», «Селянин везе сіно», «Селянка пасе корову», «Жінка із кошиком», «Мисливець», «Жебраки» та інші, їхні найкращі риси — простоту, скромність, людяність.

Під час Першої світової війни В. Бідулу мобілізували до австрійської армії. Командування, побачивши його талановиті роботи, навіть не посилало його на фронт.

Помер В. Бідула від епідемічного висипного тифу в 1925 році в матеріальних нестатках. Похований у спільній могилі на Бережанському цвинтарі, наразі не відомо точно місце спочинку його праху.[1]

Роботи[ред. | ред. код]

Його скульптури з каменю мають характерну ознаку — вони оздоблені фризом з листків та віньєткою над надписом.

Василь Бідула автор численних скульптурних робіт із каменю. Зокрема,

Світлини робіт Василя Бідули[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Парацій В. Символ вічності та пам'яті: Бережанський цвинтар // Бережани. Місто біля Раю / Пам'ятки України. — К. — 2013. — спецвипуск № 2 (191) (лип.). — С. 68—69.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]