Фриз
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фриз (фр. frise від лат. phrygium — прикраса). Назва архітектурного елемента походить від стародавнього міста Фригія. В античній архітектурі фриз також називали зофором (від грец. Ζωφόρος).[1]
- Середня частина класичного антаблемента, яка розташована між архітравом і карнизом. У доричному ордері це — чергування метоп і тригліфів, в іонічному і корінфському — стрічка фризу залишається гладенькою або прикрашається рельєфними композиціями.
- Витягнута по горизонталі скульптурна чи живописна композиція, яка прикрашає стіну (частіше її верхню частину) або підлогу.
- Стрічкова орнаментальна композиція. Крім того, мають місце:
-
- Фриз алмазний — орнаментальна прикраса, виконана у вигляді гранованих кубиків.
- Фриз випуклий — у перетині має випуклу форму, внаслідок чого поверхня із скульптурним рельєфом відзначається багатством світлотіні. Бере початок у стародавньому Римі, коли прагнули до пишності і соковитості пластичних форм.
- Фриз городчастий — орнаментована стрічка, нижня частина якої вирішена у вигляді висячих зубців таким чином, що вони вписуються між однаковими рівнобедреними трикутниками, якщо їх умовно накреслити на поверхні стіни.
[ред.] Галерея
 |
 |
 |
 |
[ред.] Примітки
[ред.] Література
- Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. ISBN 966-96284-0-7
